Життєвий шлях Е. Баратинським був досить складним і важким. Ще зовсім юні роки він зробив помилку. З-за поганої поведінки, Євгенія виключили з престижного навчального закладу. Йому нічого більше не залишалося, як іти на військову службу.
Вступивши в егерьский полк, Баратинський змушений покинути рідну садибу, він розлучився з близькими друзями. Служба в казармах, далеко від дому, була просто нестерпною. Однак і вона мала користь. Саме в цей час Євген познайомився з Пушкіним і Дельвігом.
Перебуваючи на службі, автор пише віршовану роботу «Батьківщина», у якої все-таки обіцяє побувати на рідних полях, на рідній землі.
Євген Баратинський з такою ніжністю і з такою любов’ю згадує домашню обстановку, затишок, прекрасні ікони, на які раніше й уваги не звертав. Тільки тепер Євген зрозумів, що життя в рідному домі – це і є справжнє щастя. І воно було у автора, воно дарувало йому спокій.
Тепер, далеко від всього цього, Баратинський намітив собі мету – обов’язково повернутися туди, де все тихо і затишно, де тебе оточують рідні люди. Поет розуміє, що з-за свого бурхливого минулого він геть позбавив себе можливості престижного майбутнього. Однак така думка абсолютно не засмучує автора віршованих рядків.
Також Євген пише про те, як йому не цікава військова служба. Він називає її дурною, порожньою витратою часу. Баратинський мріє облагородити свій маєток, налагодити його процвітання. Він мислить про те, як його правнуки будуть відпочивати в тіні прекрасних садів і згадають самого автора.
