Російський автор Іван Дмитрієв дав нове дихання басенному жанру. Під його керівництвом в літературі з’явилася витончена салонна байка, яка відрізнялася гостротою мови, хорошим смаком.
Ставши на інший щабель розвитку байка входить в життя світського суспільства.
Дмитрієв був хорошим перекладачем, тому міг використовувати сюжети зарубіжних байок. Виконуючи художні переклади багатьох французьких творів, байкар вносив в них більше ліричності, делікатності.
Іван Дмитрієв вважав, що твори всіх жанрів літератури можуть бути написані в єдиному стилі. Байки не повинні стати винятком, тому автор пише їх витонченим розмовною мовою.
Всі байки російської новатора – це реалістичні повчальні розповіді у віршованій формі.
Дмитрієв, як і всі баснописцы, вказував на людські пороки через своїх героїв байок. У цьому можна переконатися на прикладі байки «Лебідь і Гагари».
Сюжет байки проста: Гагари, побачивши Лебедя, стали заздрити його білизні і намагалися забруднити. Проте гордий красень пірнув під воду і знову став велично білим.
У цій байці викривається заздрість, як поширений порок суспільства. Автор вірить, що як би не намагалися заздрісники, їм не вдасться забруднити справжній талант.
В моралі байки автор говорить Гагарам, що вони можуть возитися як завгодно «у прозі і у віршах», але все одно не знищать справжній талант. Виникає явна асоціація з справжнім літературним генієм і бездарними заздрісниками.
Автор дає своєму героєві Лебедю коротку, але ємну характеристику: «бел і величавий». Коли інші птахи намагаються його забруднити, він просто спокійно пірнає у воду і знову стає білим. Такий спокій – теж ознака величі і справжнього благородства.
Гагари ж навпаки метушливі й безликі. Вони тісняться», намагаються «забруднити», але так і не можуть завдати шкоди.
Хибним у байці є і те, що гагари нападають зграйкою на одного Лебедя. Вони метушаться в пориві заздрості і навмисне бризкають на благородну птицю. Автор не вказує, щоб Лебідь давав якийсь відсіч гагарам, швидше за все тому, що його не зачіпали нікчемні спроби дурних птахів. Ніби нічого не помічаючи, герой поринає у воду й знову стає білосніжно білим і гарним.
Поети не рідко мають заздрісників, терплять часом необ’єктивну критику. Але в байці «Лебідь і Гагари» Дмитрієв впевнено заявляє, що як би заздрісники не старалися, справжній талант завжди залишиться «бел і величавий».
Байки Івана Дмитрієва відрізняються витонченим стилем, мелодійністю, і разом з тим – вони мають потужний сатиричний стрижень, високу мораль. Кожна історія в байці описується автором разлого і красиво.
