Сенс назви оповідання Паустовського «Телеграма»

Костянтин Паустовський написав дуже зворушливий розповідь «Телеграма». Він про те, як часто люди не помічають самого важливого, не дорожать рідними людьми. У центрі подій – доля самотньої літньої жінки, яка живе в постійному очікуванні дочки. Її кращі дні позаду, і зараз її оточують тільки чужі люди, а рідна дочка поїхала далеко в Ленінград.

Аналізуючи твори, варто в першу чергу зрозуміти сенс назви. У ньому часто зашифрований важливий посил всього твору. Так є і в цьому випадку. Що таке телеграма? Це термінове повідомлення. У ньому не пишуть нічого зайвого, головна мета – швидкість сполучення. Телеграми зазвичай дають тоді, коли час обмежений, коли треба повідомити щось дуже важливе. Тому телеграми отримувати завжди тривожно. Саме почуттям тривоги переповнений і розповідь «Телеграма». Читач вже передчуває, яким буде кінець історії.

Якщо звернутися до сюжету, то тут мова йде про двох телеграмах. Першу посилає сторож Тихон Насті з повідомленням того, що її матері дуже погано, і тому вона повинна терміново приїхати. Дівчина була дуже зайнята роботою і рідко писала листи додому. Коли Катерина Петрівна відправила їй останній свій лист, вона навіть не відразу його прочитала. На роботі вона досягла певних успіхів, їй навіть аплодували на заході, але дівчина вже почала усвідомлювати, що вчинила непрощенну помилку по відношенню до рідної людини.

Другу телеграму пише той же Тихон. Він побачив, що Катерині гірше і вона не дочекається телеграми від дочки, і тому підробляє повідомлення. Чоловік був малообразован та його фальсифікація був очевидний, але Катерина Петрівна подякувала його за доброту. І це було дійсно проявом нестоящего милосердя. Простий малоосвічений мужик дав багатьом урок людяності.

Дивіться також:  Навіщо Паустовський вводить образ молодої вчительки в оповіданні «Телеграма»?

Оповідання «Телеграма» — це розповідь одночасно про байдужість і про людяність. Головна героїня живе одна в селі Забір’я. Єдина дочка поїхала в Ленінград і навіть не хоче їй писати. А не хоче тому, що боїться її сліз і докорів. Катерина теж пише не часто, щоб не набридати Насті.

Дуже страшно, коли рідні люди так віддаляються, коли рідна дочка проявляє байдужість до матері. Можна зрозуміти Настю, чому вона поїхала з глухого села – там не було для неї перспектив. Чому вона не забрала з собою мати? Автор дає нам відповідь. Катерина не могла кинути будинок, який побудував ще її батько, адже вона хороша дочка.

У цій ситуації складно когось звинувачувати. Настя мала право виїхати, але не мала права забувати про рідну людину. Адже Катерина Петрівна не чекала багато – хоча б іноді її бачити вдома, читати від неї листа. Але Настя забувала навіть про це. Як не дивно, більше участі в житті головної героїні приймають чужі люди – сусідська дівчина і сусід Тихін. Вони показують приклад того, яким повинен бути справжній чоловік.