Ніч перед боєм (аналіз епізоду вірша Лермонтова «Бородіно»)

Бородінська битва – особлива сторінка в історії російського народу, тому М. Ю. Лермонтов відтворив її повністю, не пропускаючи жодного ключового епізоду. У вірші «Бородіно» є описи не тільки бою, але й ночі перед ним.

Отже, бій росіян і французів почалося з дводенною перестрілки, яка, однак, не призвела до перемоги жодну зі сторін. Росіяни вирішили пустити в хід картеч, щоб, нарешті, вбити супротивника. Але перед рішучим боєм солдат чекала напружена ніч очікування. Лермонтов описує її, щоб читач теж пережив емоції, випробовувані бійцями.

Читач повністю занурюється в атмосферу перед боєм, адже М. Ю. Лермонтов розповідає про те, що чує солдат, який «приліг подрімати… у лафета». У таборах супротивників панують зовсім різні настрої: французи радіють, а росіяни майже не вірять в перемогу, тому мовчки чистять зброю або бурчать сердито. Бойовий дух російських солдатів був підірваний попередніми перемогами Наполеонівської армії, усвідомленням того, що ворог сильніший навіть в плані екіпіровки.

Можна тільки уявити, що відчував полковник, бачачи, як у його солдат мимоволі опускаються руки. Він розумів, що з таким настроєм у них єдиний шлях до відступу, причому, з численними жертвами. Але він також знав, що на кону цієї битви найцінніше – Батьківщина. Я думаю, що і солдати усвідомлювали цей факт, але він ще більше пригнітив їх.

Полковник став тією самою зіркою надії, яка на світанку пробудила у бойовий дух солдатів. Він нагадав солдатам про борг перед Батьківщиною і про те, як за неї вмирали інші. Його мова надихнула солдатів. У чому ж секрет такої сили простих, на перший погляд, слів? Мені здається, вся справа в тому, що полковник звертався до них не як до підлеглих, а як до рідних людей, дітей. Рядком про клятву вірності завершується опис ночі перед рішучим боєм.

Дивіться також:  Актуальність вірша Лермонтова «Бородіно»

Аналізований епізод твору М. Ю. Лермонтова займає всього три строфи, одна з яких присвячена характеристиці командира. Так як мова ведеться від імені солдата, поет практично не використовує художні засоби. Епітети, наприклад, служать для того, щоб вказати на важливі деталі, передати емоції, що панували в таборі росіян: «бівак відкритий», «ківер побитий», «довгий вус», «сира земля». Метафора в епізоді всього одна: «блиснувши очима». Вона показує силу духу полковника, його тверду позицію щодо своїх слів.

Також привертає увагу інтонація. Спочатку вона спокійна, підкреслює песимістичний настрій солдатів. Коли ж полковник починає свою промову, інтонація пожвавлюється. В трьох рядках поет використовує два окличних речень і одне питальне. Занепадницький настрій підкреслюється і за допомогою алітерацій, наприклад, згодних «ш», «ч», «с»: «Хто ківер чистив весь побитий, хто штик точив, бурмочучи сердито, кусаючи довгий вус». У рядках про клятву повторюється приголосний «р», натякаючи на рішучість солдатів стримати свою клятву.

Аналізований епізод з вірші «Бородіно» ще раз доводить, наскільки складним був шлях до перемоги.