Аналіз вірша Пастернака «Анни Ахматової»

І Борис Пастернак, і Анна Ахматова ставляться до великим людям, які залишили помітний слід в історії російської літератури. З одного боку, відносини цих творчих людей складалися тепло і дружно. Вони відправляли один одному літературні подарунки з написами і побажаннями, писали вірші – посвяти, дружньо виглядали на фотознімках.

Однак, перебуваючи окремо, Ахматова говорила про Пастернака в поблажливих тонах, навіть з певною зневагою. А Пастернак, в суспільстві з Ганною не міг відчувати себе вільно і комфортно. Він намагався привернути увагу поетеси, однак, вона лише «зображала» свою вихованість.

У 1929 році Борис Леонідович публікує свій вірш «Анні Ахматовій». Як відомо, головним об’єктом її творчості завжди виступав Петербург. Читач бачить образ, портрет Ахматової, який розташувався над Нивою. Це був силует поетеси з високо і гордо піднятою головою. Таким літературним прийомом Борис Леонідович хотів допомогти, підбадьорити Анну Ахматову, яка переживала тяжкі душевні переживання.

Кілька років до цього, з-під пера поетеси у світ вийшло вірш «Лотова дружина», в якому Ахматова висловлювала свій жаль і розчарування в прожитих роках життя.

У своїх віршованих рядках, Пастернак намагається зобразити і передати особливість творчості Ахматової. Поетеса дуже точно і чітко могла передавати прозові особливості навколишнього життя. Саме ця риса могла повернути Анну Ахматову до колишньої, продуктивної творчої життя.

Після написання свого вірша, Борис Леонідович ще неодноразово писав Анні Ахматовій підбадьорливі листи, в яких запевняв поетесу в її силу і талант.

Дивіться також:  Аналіз вірша Пастернака «Зимова ніч»