Дата заснування: 1830.
Жанр: повість.
Тема: влада грошей, їх згубний вплив на людські відносини.
Ідея: багатство, придбане страшною ціною, не приносить щастя.
Проблематика. Нищівної вплив темної сили на життя людини.
Основні герої: Петрусь, Пидорка.
Сюжет. Цю небилицю чув дячок від рідного діда, відомого правдивістю. Подробиці у розповідь привнесені тіткою діда, яка тримала шинок. Сталося все сто років тому до цього на тому самому місці, де тепер Диканька, а тоді був дуже небагатий хутір. Люду багато різного було навколо, бродили і нероби. Був серед святкуючих Басаврюк, нечистий в образі людському. Храм Божий він обходив стороною, навіть на Великдень. Дівчат обдаровувати норовив тільки ті подарунки їм жахами ночами оберталися. У місцевого козака Коржа була красуня дочка Пидорка. І жив у нього наймитом молодий парубок Петрусь, прозваний Безродным. Помітив як-то раз козак, що у дочки з наймитом справи сердечні ведуться, і прибити хотів Безродний, але зі сльозами заступився за нього синочок Коржа Івась, хлопчик шести років від роду. Відбувся Петрусь вигнанням.
Незабаром став бувати у Коржа багатий лях. Намічалася весілля. Пидорка в розпачі шле Івася передати Петру, що вона віддасть перевагу смерть весілля з ляхом. Петрусь убитий горем і, як личить чоловікові в таких випадках, направляється в шинок. А в шинку його немов чекав Басаврюк. Став Басаврюк обіцяти Петруся небачене багатство за суща дрібниця — квітка папороті. Домовилися вони про зустрічі в яру, щоб зробити Петруся задумане. Тільки раз у році, цієї ночі, напередодні Івана Купала, можна знайти цвіт папороті.
І ось темної опівночі йдуть вони через драговину. Басаврюк підводить Петруся до трьох пагорбах, де серед інших квітів треба знайти папороть і, зірвавши його, йти, не озираючись назад. Петро зробив, як вимагалося від нього. Страх його бере, тому що тягнуться до квітки чиїсь страшні кудлаті руки, і щось страшне рухалася позаду нього. Але папороть зірваний, і пень увінчаний синім, схожою на небіжчика, Басаврюком.
Пролунав страшний посвист, і Басаврюк ожив. Він наказує Петруся коритися у всьому представшей перед ним відьмі, яка вискочила з традиційною хатинки на відомих ніжках, пережила метаморфози з собаки в кішку, з кішки в отвратную відьму і зашепотіла над квіткою. Звеліла вона Петруся квітка кинути, і в мороці плавно летить світиться квітка і впаде далеко. На цьому місці, як звеліла відьма, герой став копати і докопався до скрині, але за його спиною хтось регоче, а скриня став глибше потопати в землі. Тут відьма каже, що потрібна кров людська, і підводить під простирадлом когось. Та це шестирічне дитя! Вимагає мерзенна тварюка обезголовити дитини…Скинув Петрусь простирадло і бачить — Івась… Кинувся він до баби і замахнувся, а Басаврюк і згадай про Пидорку! Стара карга ногою — топ, і під ногами у них все відкрилося, що є в землі. Петрусь немов розуму позбувся, і кров’ю невинної дитини земля обагрилася.
Далі, як у жахливому сні, біг Петро і бачилося йому все кругом озорені червоним світлом. Вдома він упав непритомний і не приходив в себе дві доби. Прокинувшись, Петрусь не міг пригадати, що сталося з ним. Навіть пара мішків із золотом не сколихнула його пам’яті. Принесені Коржу мішки набули свою дію. Справив Корж дочки таке весілля, що в тутешніх місцях і не бувало. Тільки весілля пройшло без Івася. Кажуть, хлопчика цигани викрали. Пидорка зрозуміти не може, як це Петрусь не може пригадати обличчя її братика. А молодий чоловік ще що-то силкується пригадати, але безуспішно. Навіть знахарів Пидорка просить допомогти, але все марно.
Більше півроку минуло, на Петруся дивитися страшно: дикий, злий. Терзає його щось, а що — згадати не може. Бідна Пидорка зважилася на крайній засіб. Сходила вона в яр за відьмою, яка вміє рятувати від всіх хвороб, і привела її у вечірній напередодні Івана Купали. Вдивився в неї Петрусь, і прокинулася його пам’ять. З диким реготом кинувся він із сокирою на мерзенну карго. Раптом на місці старої з’явився дитина, накритий простирадлом. Пидорка визнала в ньому Івася, але від нього, вкриваються кров’ю, світло пішов по хаті. Пидорка від страху вибігла. Потім люди збіглися, двері винесли, а в хаті — порожньо. Там, де Петрусь був, залишився тільки попіл, а в мішках, замість золота, черепки лежать.
Після того Пидорка в Київську лавру пішла Богу молитися. З’явився знову Басаврюк, тільки всі його уникали. Тітка діда дячка кинула свій шинок при дорозі і влаштувалася в селі. Басаврюк їй за це довго мстився всякими витівками, навіть батько дячка їх пам’ятав.
Відгук про твір. Дуже страшна і повчальна історія. Мораль: соціальна нерівність до добра не доводить. Не будь у батька красуні упередження проти її бідного коханого, до такого гріха справа б не дійшла.
