Талант – це дар, даний людині згори. Люди з творчою натурою не схожі на інших, вони сприймають наш світ трохи інакше. Їм дарована можливість побачити внутрішню красу, а потім поділитися своїм враженням з оточуючими. Талант неможливо купити, він або є, або його немає. Але вже якщо він є, потрібно всі свої творчі можливості пустити творчого шляху, творити на благо, служити красі. В іншому випадку про справжній талант не може бути й мови.
Беззаперечним наділений даром головний герой роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». Письменник по імені Майстер створює роман, в якому зачіпає вічні проблеми. Ситуація ж така, що попитом користується лише та література, яка пишеться на догоду владі. І головний редактор МОССАЛИТА, Берліоз, звичайно ж, не допустить до друку твір Майстра. Зате двері всіх редакцій відкриті для «творінь» Івана Бездомного. Уявний талант молодої людини викликає обурення. Причому, Бездомний і сам визнає той факт, що погано пише, але все ж день у день, як на важку і нудну роботу, йде до письмового столу і складає поеми.
Сумно, що цей чоловік, позбавлений істинного дару, обласканий критиками, підтриманий владою. А Майстри, справжнього творця, висміюють, а потім і взагалі упекают в божевільний будинок.
Обдарованого людини знаходимо ми i на сторінках однієї з петербурзьких повістей Миколи Васильовича Гоголя «Портрет». Подивимося, який його дар – справжній чи несправжній. Цікавий шлях від становлення до згасання таланту молодого художника показує автор. Чартков володіє даром. Але він бідний. У пристрасному бажанні швидше розбагатіти молода людина вступає на небезпечну життєву стезю. Знайшовши за рамою купленої картини круглу суму грошей, Чартков стає модним художником, який пише на замовлення. Він широко відомий і багатий. Збулося все, про що він колись мріяв. Тільки от талант вмирає.
Чартков пустив справжній дар по хибному шляху, для досягнення матеріальних цінностей і за це був покараний. Роботи його талановитих колег викликають у Чарткове заздрість, а в кінцевому підсумку він просто сходить з розуму. Художник не розуміє, що сталося, адже йому пророкували досягнення великих висот на художньому поприщі. А всі пояснення виявляється дуже простим: підміна істинного і помилкового зіграла злий жарт, давши багатство зовнішнє, позбавила внутрішньої краси, вкрала дар.
Справжнє і уявне – два полюси, які ніколи не можуть зійтися. Талант може мати різну характеристику. Якщо він справжній, людина прагне його реалізувати, показати оточуючим. Уявний талант теж видно, але його легко розпізнати, він позбавлений внутрішньої краси, позбавлений духовного багатства, він порожній і безсилим. В такому випадку виникає питання: «А талант це взагалі?».
