Яким же прекрасним здається мені пейзаж Ф. А. Васильєва «Мокрий луг». Дивлячись на картину, мене відразу ж привертає то різноманітність відтінків і кольорів, які одночасно розташовані на одному полотні.
Над лугом нещодавно пройшла гроза. Вона закінчилася, і темні грозові хмари понесло поривами вітру далі, за горизонт. Над лугом ще залишилися скупчилися темні хмари, але вони вже не становлять загрози. Вони тягнуться слідом за своїми побратимами по нескінченним небесних просторах.
Дві частини картини – світла і темна – створюють чудовий контраст картини. Десь далеко по черзі чутні звуки пішов грому і видно яскраві сплески блискавки. Швидше за все, далекий ліс повністю вкритий стіною проливного дощу. А передній план висвітлюють яскраві промінчики сонця, яке пробилося крізь огрядні хмари.
Все на цій картині здається живим. Чудова гра кольорів і фарб створює відчуття руху дерев, квітів і трав.
Більшу частину картини автор віддає неба. І неможливо намилуватися тією палітрою, тими чудовими відтінками, які створюють образ неба після дощу. Скільки вкладено майстерності у геніальне поєднання фарб. Як майстерно ми бачимо, відчуває пробудження природи після дощової грози. Все ожило і радіє життю. Негода закінчилося на цьому лузі. Всі живі рослини радіють тієї свіжості, яка залишилася після зливи.
Картина «Мокрий луг» викликає в мені бурю емоцій. Як же тут все реалістично. Я не можу повірити, що всі деталі полотна автор відтворював по пам’яті. Дальній лісок здається нам розмитим, не чітким. А ось кущики і зелені травинки на передньому плані чітко промальовані і виділені. Дивлячись на полотно, я відчуваю вологий і свіжий аромат дощу, я відчуваю запах трави. І ці відчуття викликають у мені найприємніші емоції. Картина Ф. А. Васильєва «Мокрий луг» просто чудова.
