Співчуття – це чеснота, яка не втратить своєї значущості в будь-які часи. Співпереживати оточуючим людям, виявляти їм свою участь – справжній дар, який в сучасний час починає відходити на другий план. У швидкому життєвому ритмі ми забуваємо про те, що по-справжньому важливо, весь час кудись поспішаємо, не помічаючи, як втрачаємо саму головну складову людських відносин.
Розповідь Андрія Платонова, названий ім’ям головного героя, розкриває моральні проблеми, які піднімає тему добра і жорстокість, милосердя і агресії. Юшка – помічник коваля, світлий чоловік, який все своє життя присвятив важкій роботі. Він день у день виконує найрізноманітніші доручення. Зараз би ми сказали, що Юшка виконує всю чорну роботу в кузні. Крім усього іншого чоловік виснажений хворобою. Тому його зовнішній вигляд анітрохи не відповідає віку – сорока років. Юшка виглядає втомленим і постарілим.
Юшка в усьому себе обмежує: п’є звичайну воду, задовольняється невибагливою їжею з хазяйського столу, носить стару і неабияк пошарпаний одяг. А ось всі зароблені гроші він відкладає на навчання сирітки, своєї прийомної дочки. Головний герой, обмежуючи себе у всьому, піклується про дівчину, що мріє, щоб вона стала лікарем. Чи це не приклад співчуття? Нас, читачів, не бентежить одяг Юшки, його зовнішній вигляд. Ми поважаємо героя за благородний вчинок, за те, що він готовий зробити все, що в його силах, для дівчини, яка залишилася без підтримки і допомоги.
Але в оповіданні порушена і тема жорстокості. Немає ні краплі співчуття до Юшці з боку населення містечка. Люди злі, зганяють на помічника коваля все своє роздратування і невдачі. Найчастіше вони його навіть б’ють. Слабкий і м’якосердий Юшка не може дати здачі або хоча б просто щось відповісти. По своїй наївності він вважає ,що люди його люблять, але по дурості не знають, як правильно висловити ці почуття. Але ми то розуміємо, що насправді все трохи інакше. Людям вигідно мати такого ось «хлопчика для биття». Безсловесного, тихого…
В кінцевому підсумку Юшка вмирає. Смертельний удар в хвору груди йому завдає підпилий перехожий. Невже місто загрузне в жорстокості і злості? Ні, ні в якому разі. Справа Юшки знаходить своє продовження в особі тієї самої сирітки. Дівчина все-таки отримала медичну освіту, і тепер вона приїхала подякувати того, хто їй в цьому допоміг. Ось тільки Юхима Дмитровича вже давно немає.
Сирітка залишається в містечку і лікує хворих на сухоти. Вона не змогла допомогти батькові, страждає від цього захворювання. Тепер же допомагає оточуючим. Дівчина знайшла своє покликання. Змогла показати всю широчінь своєї душі.
Поки є такі люди, можна ні про що не переживати. Отже, такі високі якості, як співпереживання та співчуття живі. Отже, є ще надія на те, що таких небайдужих людей буде більше. І ми слідом за ними будемо з добром і розумінням ставитися до всіх, нехай і не схожим на нас, не ображати, не принижувати, приймати такими, які вони є.
