Наталія Савишна – персонаж другого плану знаменитої автобіографічної повісті Льва Миколайовича Толстого «Дитинство», няня головного героя твору, Николеньки Іртеньєва. Саме вона зіграла вирішальну роль в становленні характеру хлопчика і у формуванні його ставлення до інших людей.
Наталія Савишна з’явилася в будинку Иртеньевых дуже давно. В її обов’язки входило зберігання ключів від комори. Владний характер дозволив їй здобути повагу прислуги, деякі її навіть боялися.
В юності ж Наташа була зовсім іншою: лагідної дівчиськом, старанно виконує доручення. Ці якості і зіграли головну роль, коли Иртеньевы шукали няню для Наталії Миколаївни, матері Николеньки.
Наталка приступила до своїх обов’язків, але незабаром закохалася в гарного і жвавого юнака, офіціанта Фоку, і вийшла за нього заміж. Господарі, розгнівані тим, що дівчина не запитала їх благословення, заслали її на скотний двір.
На щастя Наташі, в будинку їй заміни не знайшлося, тому дівчину повернули назад. Вона повинилась у своїй провині, обіцяла, що більше такого не повториться, і самовіддано присвятила себе турботі і виховання маленької панянки.
Ось у цей-то час, коли на неї знову поклали посаду гувернантки, дівчина отримала ще й ключі від комори. Тепер вона стала серйозною і важливою, ходила в хустці. Наташкой її вже не кликали, величали Наталією Савишной.
Няня була віддана своїй вихованці, і та в подяку за працю і любов після заміжжя забрала її з собою. Слід зазначити, що Наталія Миколаївна презентувала свою гувернантці вільну і запропонувала самостійно зробити вибір. Наталії Савишне ця ідея не припала до душі: вона вважала, що набридла панам, і вони таким чином хочуть просто від неї позбутися. Але вирішальну роль зіграла прохання Наталії Миколаївни: бариня вмовляла Наталю Савишну залишитися, адже без неї будинок стане зовсім не таким затишним, яким був.
Про себе героїня говорити не любила. Вона більше думала про інших, про те, як створити комфорт і бути потрібною. Любов Наталії Савишны відрізнялася безкорисливістю і чесністю. І ті люди, на яких вона була спрямована, ставали людяніше.
Діти барині, Наталії Миколаївни, були для няні як рідні, вона їх любила всією душею. Показовий такий випадок з Николенькой. Хлопчик пролив на скатертину квас. Наталія Савишна розлютилася не на жарт, і навіть побила хлопчика цією зіпсованою мокрою тканиною. Николенька був дуже засмучений. Наталія Савишна, побачивши переживання хлопчика, не стрималася, прийшла просити вибачення і навіть принесла солодкий гостинець.
Николенька ж вже обмірковував плани помсти наказавшей його няні, вважав, що таке ставлення до кріпосної панському синові не дозволено, але нескінченна любов бабусі і її покаяння змусили хлопчика засоромитися своїх думок і розплакатися від переповнювали почуттів.
Ось такою й була вона, няня Наталія Савишна, чуйною, доброю, чуйною, всю себе віддавала іншим, вірно і віддано служить сім’ї Иртеньевых.
