Я вважаю, що сміливість неможлива без боязкості. Це як день і ніч, зима і літо. Якщо б у мові не існувало поняття «боягузтво», то не було б і зовсім протилежного явища. Навіть самий відважний і безстрашна людина може злякатися у відповідальний момент. Так само як і боязливий може проявити неабияку відвагу і безстрашність у ситуації, коли потрібно терміново комусь допомогти або навіть врятувати. Кожен з нас, я впевнена, відчував як боягузтво, так і сміливість. Все тому що ми люди, а в житті не буває лише чорного і білого кольорів: є й проміжні. Ми не живемо в світі ідеальних людей, де кожного людини можна вважати або сміливим, або боягузливим.
Письменники нагороджували своїх героїв як позитивними, так і негативними якостями. Наприклад, Маша Миронова з повісті Пушкіна «Капітанська дочка» на початку твору постає перед читачами як досить боязка героїня. Вона боїться звуку куль, гуркоту, боїться за своє життя. Але потрапивши в полон до Швабрину, дівчина стає більш мужньою. Вона перестає відчувати страх до того, що раніше здавалося їй смертельно небезпечним. Вона протистоїть Швабрину, не підкоряється його наказам.
Пушкін хотів сказати своїм читачам: не можна судити про людину по першому враженню. Тільки його вчинки в екстрених ситуаціях говорять про справжньої сутності людини. Можна всього боятися, але в один момент наважитися і зважитися на подвиг, пожертвувати своїм життям. З іншого боку, романтичні герої ніколи не відчували страх. Саме тому вони ідеалізовані письменниками.
Данко з повісті Максима Горького Стара Ізергіль був геть позбавлений почуття страху, що й погубило його. Випробуй він тоді малодушність, він би залишився живий, подібно тим людям, яких він врятував. Але Данко цього не зробив в силу своїх моральних якостей. Єгор благородство не могло змиритися з боягузтвом. Його смерть була виправдана, вона врятувала тисячі життів.
На відміну від Пушкіна, Горький говорить нам, що не завжди боягузтво виправдана і що в деяких ситуаціях їй немає місця. Я згодна з обома письменниками і вважаю, що боягузтво допомагає нам вижити, тримає в тонусі наш інстинкт самозбереження, але все ж в екстрених ситуаціях її слід переступати, щоб допомогти іншим людям, коли вони про це просять. Якби всі люди малодушними і боязкими, людство давно вже вимерло.
