Важко знайти людину, що не має ворогів. Ворогами вважають тих, хто заподіює шкоду. Причому шкодити можуть як практично невинно, так і серйозно. Як поступати з недоброзичливцями кожен вирішує сам. Тим не менш, частіше за все люди намагаються помститися своїм кривдникам. Що з цього виходить? Звичайно, нічого хорошого: люди починають ворогувати ще сильніше. Розплата може бути дуже жорстокою або підлою. Тоді руки месника залишаються забруднені кров’ю, а совість – бридкими плямами, від яких дуже важко позбутися.
Так можна помститися ворогові? Все в наших руках. Зробити це, звичайно, реально. Ось тільки буде коштувати гра свічок? Я вважаю, що ставати на шлях помсти можна лише тоді, коли іншого виходу немає. Але такі випадки – рідкість. Кращим варіантом буде пробачити кривдника. Вміння прощати людям властиво з благородним і добрим серцем. Нерідко прощення – перший крок до примирення. Хто знає, може воно зробить ворога хорошим другом. Так-так, таке теж трапляється. Якщо ж ворог зробив такий вчинок, змиритися з яким неможливо, потрібно не помститися, а провчити недруга, покарати його.
В літературі є чимало прикладів, які доводять, що помститися ворогові можна, ось тільки страждає після розплати сам месник. Швабрин – герой повісті А. С. Пушкіна «Капітанська дочка» – мстить Маше Гриньової та її коханій людині. Дівчина не відповіла йому взаємністю. Швабрин порахував це приниження і вирішив помститися їй, у що б то не стало. Спочатку чоловік розпускав про колишньої коханої брудні чутки. Але й цього йому виявилося замало. Швабрин взяв дівчину в полон, погрожував голодною смертю. Так він намагався домогтися, щоб Маша вийшла за нього заміж.
Назвати почуття чоловіка любов’ю важко. Це помста щасливій парі, породжена заздрістю і думками про приниженому гідність. Незабаром бачимо, що в силу вступає закон бумеранга. Швабрин потрапив до в’язниці за зраду Батьківщини.
Цей приклад показує, що помста не зробить щасливим, не відновить справедливість. Про людину, який готовий на брудні вчинки заради помсти, складається, м’яко кажучи, не дуже гарне враження. Навколишні впевнені, якщо він зробив це раз, то зробить і в другій, і в третій.
Згадаймо п’єсу У. Шекспіра «Гамлет». Головний герой мстить за смерть батька. У порівнянні з попереднім героєм, у принца немає вибору. Помститися попросив привид батька. Син не може залишити все просто так, бачачи як дядько-вбивця без докорів совісті зайняв трон, а мати стала його дружиною. Гамлет не надходить підло. Він прагне, щоб все було справедливо. Спочатку принц переконується, що злочинцем дійсно є новий король. Може, все не так трагічно закінчилося, якби вбивця після ганебного викриття зізнався у скоєному. Він же вирішив всіма способами боротися. Результатом цих зіткнень стала загибель самого короля, Гамлета і королеви.
Сюжет твору доводить, що помста, навіть справедлива, загрожує страшними наслідками. Перш, ніж помститися ворогові, потрібно подумати, чи є ще якісь шляхи вирішення цієї ситуації.
Можна зробити висновок, що помститися ворогу – не проблема, однак треба думати, до яких наслідків це може призвести.
