Створена радянським письменником Борисом Польовим «Повість про справжню людину» – це художній твір, який відображає реальні події, що відбулися з льотчиком Олексієм Маресьевым під час Другої світової війни.
Б. Польовий служив военкором в газеті «Правда». Одного разу він потрапив на Брянський фронт в авіаполк. І там командир полку познайомив його з кращим льотчиком-винищувачем, Олексієм Маресьевым. Той нещодавно повернувся, виконавши складне бойове завдання, в ході якого знищив два літака фашистів. Це був підходящий сюжет для газети.
Увечері після бесіди Маресьєв запросив кореспондента переночувати в будиночку, де сам був розквартирований. Вони довго розмовляли про життя: про військові будні, про бойових вильоти, і про те, яка буде хороша життя після жахів війни. Як хотілося просто жити, любити, а для цього потрібно було швидше прогнати фашистську нечисть з рідної землі. Те, що сталося після бесіди, шокувало молодого военкора. Він випадково зрозумів, що льотчик-винищувач ходить і літає на протезах. Ніг у нього не було. Це наскільки ж треба бути професіоналом, щоб управляти літаком на протезах! Історію Олексія Борис Польовий запам’ятав надовго. Було зрозуміло, якась неймовірна сила й жага життя сидячого перед ним людини, справжнього людини.
Свою повість, яка була написана вже після війни, автор назвав «Повість про справжню людину». Сюжет створений за повістю Олексія Маресьєва. Неймовірне, що сталося з ним, описано достовірно, майже без домысла автора. У важкому, страшному бою взимку 1942 року літак Олексія збили недалеко від Новгородської області, яка була окупована. Приземлившись на парашуті, з побитими ногами льотчик добирався до своїх по снігу поповзом 18 днів. Изнеможенного і пораненого льотчика підібрали партизани. Наслідком поранення була гангрена ніг. Для порятунку життя потрібна була термінова ампутація. Спочатку Мересьев був у відчаї, але знову величезна жага до життя і бажання встати в стрій і бити ворога дали йому сили встати на ноги…на протези. І навіть на протезах знову воювати за свободу і щастя країни.
Так як повість не документальна, а художня, то автор змінив прізвище льотчика одну букву. Головний герой книги Мересьев майже нічим не відрізняється від прототипу Маресьєва, хіба що авторський талант додав йому більшої витонченості.
До створення повісті про справжню людину письменника так само підштовхнуло відверте визнання Германа Герінга на Нюрнберзькому процесі. Борис Польовий був запрошений туди як спеціальний кореспондент. Те, що він почув з вуст «другого нациста Німеччини», остаточно переконало його в правильності ідеї твору. Герман Герінг зізнався, що навіть їх краща агентура так і не змогла розгадати загадку душі і характеру радянського воїна. А розгадка на поверхні і вона криється у високій моралі справжньої людини.
