1598-1605 – роки царювання на російському престолі “назаконного” царя Бориса Федоровича Годунова. З цим періодом пов’язаний початок Смутного часу в Росії, ознаменувалася глибокою кризою у всіх сферах життя.
На початку 1598 р. помер останній представник династії Рюрика – Федір Іванович. Ситуація була загрозливою, так як він не залишив спадкоємців. Щоб уникнути династичного кризи бояри хотіли присягнути вдові царя – Ірини Годунової, але вона відмовилася від престолу.
Ні для кого не було секретом, що на царство мітить брат Ірини – Борис Годунов. На спеціально скликаному Земському соборі (лютий 1598 р.) кандидатура Годунова був офіційно затверджена. Борис деякий час відмовлявся від цієї честі, але врешті-решт погодився.
Годунов прекрасно усвідомлював слабкість свого становища і прагнув його всіляко зміцнити. Перші роки його царювання відзначені небувалими послабленнями, скасуванням податків і зборів, широкомасштабної амністією, надання всілякої допомоги, фактичною відміною смертної кари і т. д.
Всі ці заходи ніяк не вплинули на відношення до Годунову, як до “незаконного” царя, вступив на престол завдяки вдалому збігу обставин.
Починаючи з 1600 р. Годунов починає переслідування неугодних осіб, яких він підозрює у змовах. Зокрема, на заслання і ув’язнення були відправлені багато представників роду Романових.
Непопулярного царя спіткала нова біда. З 1601 по 1604 рр. через неврожаї в Росії настав страшний голод. Зниження цін і безкоштовна роздача хліба не могли кардинально змінити становище.
Голод призвів до появи небувалої кількості розбійницьких зграй. Відірвані від землі люди заполонили державу і були готові підтримати будь-яку авантюру. У 1603 р. спалахнуло повстання Бавовни. Повстанці підійшли до стін самої Москви. З величезним трудом Годунову вдалося розгромити повстанців. Повстання Бавовни було першим проявом майбутньої великої Смути.
У всіх верствах суспільства ці біди пов’язували з царювання Бориса Годунова. В цей час поширився слух про чудесне спасіння царевича Дмитра. Під цим ім’ям виступив побіжний чернець Григорій Отреп’єв. Отримавши підтримку від польського короля, Лжедмитрій I почав похід на Москву. Чисельність його армії, яка становила на початку походу близько 4 тис. осіб, неухильно зростала.
Під прапорами самозванця збиралися не тільки дійсно віруючі в порятунок царевича люди, але і всякий набрід, який прагнув скористатися можливістю безкарного грабунку. Присягали Лжедмитрію і служиві люди, яких не влаштовував Борис Годунов. Міста одне за одним здавалися самозванця без бою.
Лжедмитрій терпів поразки від царських військ, але в результаті число його прихильників лише зростала. У грудні 1604 р. під Новгородом Сіверським йому вдалося здобути рішучу перемогу над значно переважаючим військом Ф. В. Мстиславського.
Після поразки при Добрыничах Лжедмитрій відступив до Путивля і почав накопичувати сили. Борис Годунов був сповнений рішучості розгромити армію Лжедмитрія, але в квітні 1605 р. зовсім раптово помер. Спадкоємець Годунова Федір був позбавлений влади народом, а до самозванця вирушили посли з запрошенням на царство. У травні Лжедмитрію присягнули царські війська.
В середині червня 1605 р. Лжедмитрій I урочисто в’їхав до Москви, а через місяць вінчався на царство. Самозванець всіма заходами намагався зміцнити свій авторитет. Він подвоїв зміст всіх служилих людей і розміри земельних наділів поміщиків, зробив деякі послаблення для селянства, дозволив вільний виїзд з держави.
Однак багато залишалися незадоволені Лжедмитрієм, головним чином, за його пристрасть до “іноземців”. На чолі підготовлюваного змови стояв Василь Шуйський, який постійно відкрито говорив про смерть Дмитра і дійсне походження Отреп’єва. У травні 1606 р. Лжедмитрій I був убитий.
Борис Годунов в цілому показав себе досить-таки вмілим державним діячем. Домогтися більшого йому завадили “не царське походження і вкрай невдалий збіг обставин. У будь-якому випадку він вже був не в силах зупинити поступове скочування Росії в безодню Смути. Правління Лжедмитрія I взагалі стало скороминущої сторінкою в історії держави.
