Аналіз вірші Цвєтаєвої «Батьківщина»

Вірш Марини Цвєтаєвої «Батьківщина» було написано в 1932 році. Його можна віднести до патріотичної лірики поетеси. Ця віршована робота стала перепусткою для Цвєтаєвої, вона дозволила поетесі повернутися додому, в Росію. Але це буде пізніше.

Так склалося, що Марина Цвєтаєва змушена була провести третину свого життя в еміграції. Спершу вона жила у Франції, де вивчала словесність. Після революції змушена була з сім’єю емігрувати до Праги, а потім у Париж. Поетеса не прийняла утопічних ідей більшовизму, які обернулися для країни справжньою трагедією. У 1922 році Цвєтаєвої вдається отримати дозвіл на еміграцію. Разом зі своїм чоловіком Сергієм Эфронтом і дітьми вона покинула країну, яка загрузла в хаосі і безладі, голоді і злиднях.

Але спокійне і розмірене життя швидко набридла поетесі. Цвєтаєва почала сумувати за батьківщиною. Вона мріяла знову повернутися в Москву. Марину Іванівну не лякали репресії, кривавий терор і знищення інтелігенції, вона хотіла повернутися додому. Рішення було прийнято. Сім’я Цвєтаєвої почала збір документів, які дозволили б їй повернутися в Росію.

Вірш «Батьківщина» стало вирішальним аргументом, адже в ньому радянська влада угледіла патріотичний настрій поетеси. В той час, головним завданням партії було створити міф про велич і непереможність Росії і культивації цієї ідеї серед простого населення. Реалізувати цю ідею більшовики сподівалися через творчі роботи Єсеніна, Блока, Маяковського.

Прочитавши вірш «Батьківщина», ми не знайдемо жодного втішного слова в адресу більшовицької партії, в ньому також немає і її критики. Це твір-спогад. Цвєтаєва мріяла повернутися на батьківщину, забувши весь той жах, який їй довелося випробувати в роки революції. Вона називає Росію «тридевятой землею», яка стала для неї чужиною і в той же час говорить, що «Росія, батьківщина моя!». Поетеса готова переступити через свою гордість для того, щоб знову повернутися додому.

Ця віршована робота має досить складну структуру та з першого разу може здатися незрозумілим. Патріотизм даної роботи полягає у прославленні Росії, як могутньої держави, а в умінні прийняти і полюбити її з усіма недоліками.

В останній строфі Цвєтаєва ще раз підкреслює, що за свою батьківщину вона готова позбутися обох рук і «губами підписатися на пласі». Поетеса не змогла проміняти почуття величезної країни, своєї батьківщини на почуття особистого щастя і достатку.