1252-1265 – період, практично збігається з часом великого князювання у Володимирі одного з найвідоміших російських князів – Олександра Ярославовича Невського. Переможець шведських і німецьких лицарів розумів, що монголо-татари – набагато більш небезпечний суперник, тому прикладав усі зусилля до того, щоб не допустити нового спустошливого походу на Русь.
Навіть після Невської битви і Льодового побоїща Олександр залишався малозначуща політичною постаттю на Русі. Ситуація змінилася після того, як у 1246 р. помер його батько Ярослав. До цього Олександру Невському ще не доводилося особисто зустрічатися з монголами. Після отримання київського князювання становище зобов’язувало: Олександра викликали на уклін в Орду. Войовничий князь був досить розумним. Він відвідав Батия разом з братом Андрієм, причому хан залишився задоволений своїми гостями.
Ярлик на володимирське князювання дістався Андрію, а Олександр, згідно “лествичному” порядку, отримав князівський стіл у Києві. У будь-якому випадку Невському більше подобався Новгород і він не став переїжджати в колишню зруйновану столицю Давньої Русі.
У 1252 р. Олександр Невський, з невідомих причин образившись на брата, поскаржився на нього сина Батия – Сартака. Молодому монголові сподобався російський князь. Він передав Олександру ярлик на Володимир, а до його брата направив військовий загін під керівництвом Неврюя. Андрій зазнав поразки і втік до Швеції. Ординці розграбували Переяславль і повернулися в Орду.
Невський утвердився на великокнязівському володимирському престолі. Помирившись з повернулися на Русь Андрієм, він дав йому в князювання Суздаль, а в Новгороді залишив свого сина Василя.
В 1254-1255 рр. у Новгороді відбувалися заворушення, які підігріваються інтригами брата Олександра – Ярослава Ярославича. Василь був вигнаний з міста. Після підходу основних сил на чолі з Невським новгородці підкорилися і знову взяли Василя.
У 1255 р. загинули колишні ординські покровителі Олександра Невського: Батий помер власною смертю, а Сартак був убитий своїм власним дядьком Берке, який став новим ханом. У 1257 р. Берке наказав провести перепис всього населення Давньої Русі для нового нарахування данини. Більшість руських князівств корилися, але новгородці стали обурюватися. Вільне місто був готовий на багаті дари, але не на данническую залежність.
Хвилювання новгородців підтримував і син Невського – Василь. Олександр у гніві відправив його в Суздаль, а знатних новгородців суворо покарав. У 1259 р. Невський разом з монголо-татарськими переписувачами приїхав у Новгород. Знову почався заколот, причому городяни розділилися на дві партії. Врешті-решт прихильники мирного угоди здобули верх: ординці провели перепис новгородського населення. Невський посадив на князювання в Новгороді іншого сина – Дмитра. З цього часу колишній вільний місто, нарівні з усіма, платив щорічну данину.
У 1262 р. почалися народні хвилювання у Володимирському князівстві. Вони були викликані занадто жорсткою системою збору данини ханськими откупщиками. У разі несплати нараховувалися величезні відсотки, а після цього людину просто робили рабом. У багатьох містах збиралися віча, приймають рішення про вигнання відкупників.
Берке почав готувати каральний похід, але руські землі врятувало заступництво Олександра Невського. Він відправився в Орду і умовив хана змилуватися. Олександр вже давно був хворий. Поїздка забрала в нього багато сил. Повертаючись на Русь, в листопаді 1263 р. він помер у Городці Волзькому.
Великокнязівський правління Олександра Невського було не менш успішним, ніж його військові подвиги. Князь довів, що він не тільки воїн, а й вмілий дипломат. Підтримуючи добрі стосунки з монгольськими ханами, Невський зумів позбавити Русь від повторення згубних руйнівних походів.
