Другорядні герої роману Лермонтова «Герой нашого часу»
Максим Максимич – персонаж роману, який відіграє важливу роль у розкритті історії Печоріна. Цей герой є старим офіцером, що побачили безліч випробувань у своєму житті. Вже в спілкуванні з Печоріним помітно, наскільки простим, привітним і гостинним є Максим Максимич. Він не приховує власних емоцій, абсолютно відкрито і доброзичливо поводиться не тільки з самим головним героєм, але і з абсолютно незнайомими людьми. На відміну від Печоріна, Максим Максимич дорожить простими людськими елементами щастя, в тому числі і знайомством з такою цікавою людиною, як головний герой, який під час їх останньої зустрічі лише холодно простягнув старому знайомому руку.
Бела – молода красуня, яка привернула Печоріна надзвичайно красивою зовнішністю. Протягом повісті образ героїні розкривається, і за великими чорними очима, читач помічає душу Бели, простосердечной, веселої дівчини, яка навчена танців, рукоделиям, але неосвічена, як було прийнято в її суспільстві в той час.
Бела взаємно закохується в Печоріна, але швидко йому надокучає, як і всі предмети його зітхання в житті. Це змушує героїню страждати, а пізніше її вбиває Казбич.
Грушницкий – небагатий військовий, який одного разу стає приятелем Печоріна. Герой дуже утворений, сентиментальний, і на відміну від Печоріна, абсолютно не розбирається в людях і не може проводити на жінок такого ефекту, як головний герой.
При цьому, він дуже хоче виробляти належне враження на всіх оточуючих його людей, і готовий піти заради цього на багато вчинки. Звівши наклеп Печоріна, Грушницкий викликає його на дуель, яка закінчується невдачею, і це не дивно. Так, Лермонтов показує, що між Печоріним і Грушницким чаша ваг схиляється все ж у бік першого.
Князівна Мері – молода дівчина з «оксамитовими очима. Героїня має досить привабливою зовнішністю і неймовірною грацією, є завидною нареченою, адже крім багатства в ній є розум, гордість і, звичайно ж, всі ті вміння, що властиві кожної поважаючої себе дівчини дворянського походження. Ця героїня є типовою представницею свого стану і доля її цілком передбачувана.
Доктор Вернер – герой, який знайомий з Печоріним. Він не дуже багатий і не дуже красивий, розумний і часом насмішкуватий. Персонаж, як і головний герой, дуже егоїстичний і бачить людські душі наскрізь. Напевно, саме ця внутрішня зв’язок героїв змушує Печоріна вибрати своїм секундантом на дуелі саме доктора Вернера.
Віра – заміжня жінка, яка полягає в спорідненості з княжною Мері і робить сильний вплив на формування особистості головного героя, адже цю жінку він колись любив. Після зустрічі, стає зрозуміло, що ці почуття не померли в обох серцях. І героїню можна назвати особливою, адже тільки любов до неї Печорін зміг пронести в своїй душі крізь роки. Але в силу своїх принципів, Віра, хоча і зустрічається з головним героєм потай від чоловіка, вважає, що бути разом їм не судилося.
Таким чином, дана характеристика героїв відомого роману М. Ю. Лермонтова, дає зрозуміти не тільки суть кожного образу, але і їх роль у долі центрального персонажа.
