Кожен день тижня був особливим і завжди що-небудь траплялося. Я любив понеділок, бо як почнеться тиждень, так вона і пройде. У понеділок я завжди намагався бути добрим і найбільш чуйним, на відміну від моїх незадоволених, похмурих однокласників. Мені хотілося зарядити їх позитивом, але не завжди це виходило.
У вівторок у нас була фізкультура, мені подобався цей предмет. Ми переодягалися в спортивну форму, виходили на вулицю і займалися то бігом, стрибками, загалом, усіма активними заняттями.
У середу наш клас був черговим і на перерві ми ставали біля головних дверей і перевіряли змінне взуття. Мені завжди здавалося, що це дуже відповідально, тому в середу я був серйозний і зосереджений як ніколи.
У четвер у нас було батьківські збори. Ми з однокласниками збиралися під вікнами нашого класу і намагалися підслухати, про що там говорять. Лише зрідка ми чули їх мова і то уривками. Ми вже знали, що збори йде не більше години і хутенько тікали додому. Через кілька таких зібрань, ми вирішили зустрічати батьків з зборів. Хтось ішов, не боячись і з посмішкою, а інші побоювалися бути обруганными при всіх.
У моєї сім’ї вже була традиція: після зборів ми заходили в кондитерську, вибирали тістечка кошики і йшли додому. Нагріваючи чайник і розливаючи воду по гурткам, мама розповідала все те, про що говорили на зборах. Іноді й мені потрапляло, але мама намагалася вибирати більш м’які вираження.
У п’ятницю я йшов до школи з небувалою радістю, адже це був останній навчальний день тижня. Мені хотілося в цей день отримати одні п’ятірки і порадувати своїми досягненнями маму. Її щира радість за мене стимулювала мене бути відмінником. Батько вважав, що я повинен добре вчитися, тому що я дурний і старанний у всьому. Найголовніше в житті школяра – це підтримка батьків.
Кожну суботу у нас запланована прибирання території. Ми збиралися біля школи і розчищали доріжки від листя, збираючи їх у купу. Так весело було стрибати в цю купу і дивитися за тим, як знову розсипаються листя. Потім ми складали сміття в мішки і виносили.
Неділю я проводив разом з батьками. Ми їхали до бабусі у село, або залишалися вдома за переглядом комедій і поїданням домашнього печива. Мама відкривала полуничне варення, і ми вмочували в нього здобу, запиваючи какао або гарячим шоколадом. Такий день налаштовував на навчальну тиждень і зближав з батьками ще більше.
