Я вважаю, що навчитися чуйності можна і навіть потрібно. Навчити чуйності можуть родичі, близькі люди, показавши на своєму прикладі, як легко допомагати іншим людям. Необов’язково робити щось грандіозне. Чуйність полягає у простих речах. Можна допомогти порадою, вчасно вислухати і підтримати. Адже настільки гріє душу, наповнює серце – вдячність людей, яким прийшли на допомогу. Просто людське «спасибі» – нагорода за чуйність. Варто лише захотіти і можна стати чуйною. Потрібна лише відповідна ситуація.
Літературні твори вчать нас бути чуйними і показують як це легко і просто. Добрі люди завжди в пошані в суспільстві, вони улюблені і шановані. Неможливо залишатися осторонь, коли ти бачиш, що ти потрібен людині, і в твоїх силах вирішити його проблему. Саме таким прикладом став герой оповідання «Після Балу» Толстого. Іван Васильович став свідком страшної сцени, коли Полковник піддав побиття солдата. Він молив про пощаду, але Полковник не думав припиняти, а, навпаки, вдарив солдата, який, як йому здалося, недостатньо сильно роздавав удари палицею. Солдат корчився від болю, а його спина горіла від нових, не менш сильних ударів. Світогляд Івана Васильовича перевернулося. Він не міг знайти відповідь на питання: «Звідки в людині взялася така злість і кровожерливість?».
Ставши свідком цієї історії, він ніби новими очима подивився на світ. Йому було неприємно від побаченого, він вирішив, що ніколи в житті не заподіє іншій людині зла. Його життя круто змінилося після цієї сцени. Він став усіма способами допомагати близьким безоплатно. Іван Васильович навчився чуйності, завдяки ситуації, яка змінила його ставлення до інших людей назавжди.
Таким чином, є такі ситуації, які змінюють людину на корені. Побувавши у них один раз, він стає іншою людиною. Саме вони і навчають чуйності. Ставши свідком поганого і незаслуженого злого ставлення до інших людей, хочеться стати краще, бути добрішими і чесніше. Всі люди гідні гарного ставлення до себе. Допомагаючи комусь, людина може розраховувати, що і йому допоможуть, тому що люди пам’ятають добро. Навчившись бути чуйним, людина сам помічає, що йому приємно бути таким, що він робить добро по своїй волі і не чекає нічого у відповідь. Найкраща нагорода – це власне задоволення душі, приплив позитивних емоцій від своїх діянь.
