В численному арсеналі віршованих робіт Сергія Єсеніна досить часто пролежує лірична, романтична тематика, яка огортає читачів милими і душевними римами.
Дорослішаючи і аналізуючи своє життя і свою творчість, Єсенін відчуває розчарування і зневіру. Він шалено сумує по своєму селу, по рідній домівці, де залишилися самі яскраві і світлі життєві спогади. Озираючись назад, поет розуміє, що юні роки його життя вже безповоротно відлетіли, залишивши в пам’яті неясний слід. Отриманий життєвий досвід наробив чимало ран на душі поета і видозмінив його сприйняття навколишнього світу.
Наступні вірші автора все частіше і частіше були наповнені смутком і журбою. Самотність та відчуженість Єсеніна особливо відчувається у вірші «Відрадила гай золота…». В його рядках поет назавжди прощається зі своєю молодістю і з минулими часами.
Підводячи підсумки своєї творчої діяльності, поет зовсім незадоволений напрацьованими досягненнями. Єсенін порівнює себе з гаєм, яка з приходом осені починає кидати свої золоті листя. Журавлина зграя, відлітають у теплі краї, нагадує авторові мандрівника. Саме таким мандрівником і відчуває себе Єсенін. Він самотній, навколо нього лише порожнеча і тиша.
У рядках вірша «Відрадила гай золота…» порушена і тема любові. Адже справжнього, відданого почуття поет так ніколи і не зазнав. На його шляху були лише скороминущі потягу, що викликають короткочасну любов. На якусь мить вона перетворювалася на чудову музу, однак, занадто часто міняла свої звичні обриси.
Єсенін пише про те, що пристрасні почуття і емоції залишилися в минулому. Тепер, він порівнює себе з осіннім деревом. Він скидає з себе пожовкле листя і відбувається все це дуже сумно і сумно. Пам’ятаючи про свій творчий талант, поет не відкидає популярність і загальне визнання в бік. Він вірить, що його віршовані роботи увійдуть до збірки найкращих творів російської літератури і назавжди залишаться в пам’яті шанувальників.
