Мати Миколи Некрасова померла в молодому віці. Жінка до кінця життя терпіла чоловіка-тирана заради дітей. Микола рано залишив батьківський будинок, жив на кошти, зароблені завдяки приватним урокам. В цей період він практично не звертався до дитячих враженнях, але вони закарбувалися у пам’яті. Твір «Велике почуття! Біля кожних дверей…» було написано в 1877 році незадовго до смерті Некрасова. Згадані моменти біографії пояснюють, чому вірші сплелися роздуми зрілого чоловіка і безпорадного дитини.
Тема вірша – вічне «велике почуття» любові до матері. Автор показує, що як би людина не зберігав теплі спогади до родичів, ближче матері він знайти не може, але згадує про неї лише в муках.
У центрі твору образ ліричного героя, який в роздумах «оточує себе близькими людьми». У першій рядку він з захопленням говорить про «великому почутті», далі читач дізнається, що мова йде про любов дітей до матері. До цих дітям ліричний герой зараховує і себе. Він зауважує, що саме про матері ми згадуємо, в муках, хоч окрім неї в серці «живуть» сестра, дружина, батько. Узи любові до матері наскільки міцні, що не рвуться до кінця життя. Сам поет писав ці рядки, коли страждав від хвороби і розумів, що скоро настане його остання хвилина. Фраза «… в муках ми матір згадуємо» виражає не тільки силу великого почуття», але і якесь розчарування в тому, що про близьку людину згадують найчастіше в горі.
Н. Некрасов створює збірний образ матері, який тоненькою ниточкою проходить від першого до останнього рядка. Автор не відображає індивідуальні риси жінки, на перший план виходять почуття дітей (в даному випадку діти – не тільки малюки, а й дорослі). Їх сила відображається за допомогою гіперболи («Біля кожних дверей, // В якій стороні не заїдемо…»). Матері, про яких розповідається у цьому вірші, перебувають далеко від своїх дітей, що рвуться до них. Ця деталь є автобіографічною (Н. Некрасов рано втратив маму, але відчував, що вона оберігає його).
Художніх засобів у вірші Н. Некрасова «Велике почуття! Біля кожних дверей…» небагато. Крім названої гіперболи, важливу роль відіграє метафора («…в душі зберігаємо»), епітет (діти «далекі»). Сила любові до матері підкреслюється за допомогою рефрену «велике почуття!». Автор зосереджує увагу на внутрішніх переживаннях ліричного героя за допомогою лексики, що позначає психічні стани («почуття», «душа», «мука»).
Твір складається з восьми рядків, не розділених на куплети. Рима у тесті перехресна, віршовий розмір – трехстопный амфибрахий. Інтонація допомагає розкрити ідею вірша і повно передати переживання ліричного героя і автора. У вірші кілька разів використовуються окличні речення, за допомогою яких поет концентрує увагу читача на ключових думках.
У вірші «Велике почуття! Біля кожних дверей…» Н. Некрасов зумів передати не тільки свою любов до матері, але та любов інших дітей.
