Літературні критики вважають Миколи Клюєва одним з найбільш оригінальних і харизматичних поетів в російській літературі початку 20 століття. Він був представником нового напрямку в літературі – новокрестьянский поет.
Всі творчі роботи Миколи Олексійовича були пронизані самобутністю, фольклором та народними традиціями. Величезний вплив на формування особистості молодого поета мала його мати, яка була професійної сказительницей.
Центральним чином творчих робіт Клюєва стала проста сільська хата, яка уособлювала собою колиска життя. Не рідко хата наділялася певними магічними властивостями, які оживляли її.
Микола Клюєв намагався показати читачеві самобутню Русь ту, яка раніше була прихована, про яку ні хто не писав.
У 1918 році Микола Олексійович закінчив роботу над своїм віршем «Я — присвячений від народу…». Цю творчу роботу можна назвати маніфестом, перемогою простого народу, виконанням історичного призначення нації. Так, Клюєв був затятим прихильником революції. Він повністю підтримував і оспівував ідеї більшовиків. Фінал вірша «Я — присвячений від народу…» ще раз підкреслює цю думку («Прозрілого Зоряну Москву»). Клюєв пов’язує прихід кращих часів виключно з приходом до влади Леніна та большевицької партії.
Поет так захопився ідеєю більшовизму, що навіть вступив до них в партію. Але все це не могло змінити світогляд поета. Клюєв так і залишився селянським поетом зі своїм філософсько-релігійним світом.
Таке становище не влаштовувало керівну верхівку. «Роман» Клюєва і большевицької партії був не довгим. У 1922 році після розгромної статті Троцького Микола Олексійович перетворився в опального поета. У 1937 році він був заарештований і звинувачений у контрреволюційній діяльності. Пізніше Клюєв був розстріляний.
