«Юшка» – розповідь Андрія Платонова, яскраво і образно розкриває проблему жорстокості і нелюдяності. Автор показує збірний образ населення маленького містечка, всі жителі якого володіють однією рисою – вони знущаються над наївним і несхожим на них людиною. Головний герой, ім’ям якого письменник і називає свій твір, позачасовий персонаж, володар високих моральних якостей.
Юхим Дмитрович, в народі іменований просто Юшкою, – помічник коваля, чоловік сорока років, рано постарілий з-за хвороби. Виснажливий вид головний герой набув і тому, що постійно працює. У кузні він виконує чорну роботу: носить воду, пісок і вугілля, розводить вогонь, тримає щипцями розпечене залізо. День у день він вранці проходить на роботу, а ввечері повертається додому.
Живе Юшка скромно: задовольняється їжею з хазяйського столу, носить стару і пошарпаний одяг, влітку ходить босоніж. Дорослі лякають дітей, які не хочуть вчитися тим, що вони стануть, як помічник коваля, не п’є чаю з цукром і обмежує себе у всьому. Ось тільки Юшку таке положення справ аніскільки не бентежить, він працює і відкладає гроші на те, щоб прийомна дочка могла отримати освіту лікаря.
Населення містечка, як дорослі, так і діти знущаються над помічником коваля, ображають його. Діти кидають в обличчя Юшки сухі гілочки, різний сміття, який знаходять на землі. Дорослі навіть б’ють його, відбивати всю свою злість і неспроможність. Вони не розуміють героя, не сприймають його несхожість. А що ж Юшка? Чим відповідає він?
Абсолютно нічим. Герой не злиться, не кричить на дітей, не дає здачі дорослим. Він вважає, що люди його люблять, просто не знають, як виразити це почуття. І Юшка їх теж любить. Дітей називає родненькими, дорослих прощає, не тая зла. Хазяйська дочка Даша, яка шанує Юхима Дмитровича, приводить його додому після чергової бійки, не розуміє, для чого живе Юшка? В серцях вона навіть бажає герою смерті. Але Юшка розуміє суть свого існування, він не бачить різниці з іншими людьми. Йому ніяк не можна помирати: він допомагає на кузні. У людей серце сліпе, вважає герой, ось вони і не розуміють, що творять. І переконати в цьому Юшку ніяк не можна. Він наївний і добрий, викликає справжню симпатію у читачів. Хочеться за нього заступитися, відстояти, захистити.
Тільки ось доля героя все ж трагічна. Одного разу він отримує від випадкового п’яного перехожого такий удар в хвору груди, що просто помирає на вулиці. Разом з кров’ю виходить і життя покаліченого людини. Більше немає того, кому можна зірватися, хто не відповість і тихо пробачить. І народ згадує Юшку, шкодує, що його більше немає. Всі ж люди, хоч і по-своєму, але любили. Залишається про Юшці і пам’ять – сирітка, яка приїжджає в містечко і невпинно лікує хворих на сухоти. Ця добра дівчина продовжує справу свого названого батька. За життя вона не встигла віддячити Юхима Дмитровича. Нехай хоч таким чином вона зможе віддати йому свій «борг».
