Прав Григорій, порівнюючи Пімена з дяком, який «не знає ні жалю, ні гніву»? (по трагедії Пушкіна «Борис Годунов»)

На сторінках трагедії Олександра Сергійовича Пушкіна «Борис Годунов» яскраво і потужно змальований характер літописця Пимена. Ми знайомимося з ним в знаменитій сцені «Ніч. Келія в Чудовому монастирі», коли він суворої рясі ченця сидить поруч зі сплячим Григорієм.

Саме Лжедмитрію Пімен нагадує дяка, та й то тільки за зовнішньою подібністю: сивий, дивиться спокійно і розважливо. На цьому вся схожість і закінчується. Ця людина абсолютно інший, він не ставиться байдуже до того, про що веде свою розповідь. Він чітко розмежовує дві істини – добро і зло. Благо, на його думку, найвище щастя людини. Пімен з душевним болем говорить Григорію, що був свідком кривавого гріха.

Взагалі на його долю випало стати учасником багатьох подій: воював під стінами міста Казань, бився з литовської є раттю під проводом Шуйського. Літописець, наділений мудрістю і досвідом, про все має свою власну думку. Він не байдужий до того, що відбувається зараз у рідній державі. Пімен — затятий противник Бориса Годунова, який вважає, що віддати трон цареубийце – великий гріх, який вже нічим не спокутувати.

Вінчання Бориса літописець характеризує як страшне діяння, проти якого виступає не тільки народ, але і сам Бог.

І своє призначення Пімен бачить в тому, щоб розповісти нащадкам всю правду, те, що було насправді. Нехай ці літа збережуться на сторінках і залишаться на довгу пам’ять.

Літописець рятується в служінні Богу, у своїй цілеспрямованій роботі він шукає порятунок від нав’язливої думки про скоєний гріховне діяння.

Сказання про Бориса Годунова і його правління, яке буде його останнім розповіддю, він пише натхненне, насолоджуючись творчістю.

Душа літописця спокійна, він робить корисний працю, старанно і день у день працює заради вищої мети. Пімен розуміє, що його опис повинно бути як можна більш реалістичним, правдивим і в теж час стриманим. Необхідно передати суть відбуваються трагічних подій, без позначення своєї особистої участі та оцінки. Хоча вона отож чітко простежується. Думка Пимена однозначно і беззастережно: людина, не підтриманий народом, який вступив на престол за злочин, не може бути царем і правити такою могутньою державою. І таке ставлення не поодинці, так вважаю практично всі піддані.

Дивіться також:  Образ літописця як образ давньоруського письменника (по трагедії Пушкіна «Борис Годунов»)

Названа сцена, в якій ми бачимо літописця і сплячого Григорія, зав’язує вся дія трагедії. В ній Пімен розповідає про вбивство малолітнього царевича Дмитра, вираховує його вік: він був би зараз ровесником Григорія, адже пройшло з тих пір вже 12 років. І не Борис Годунов, а він би зараз перебував у владі і царював. Саме ця розмова і визначив намір Григорія видати себе за убитого царевича, стати Лжедмитрієм.

Пімен, звичайно ж, не схожий на дяка, Пушкін підкреслює у своєму герої не потужність, а умудренность і непідвладне сприйняття.

Літописець Пімен – образ наполовину реальний, наполовину поетичний. Цей персонаж був наділений творчим початком, як і сам поет, що створив неперевершений витвір.