Історична основа поеми Некрасова «Російські жінки»

Карабиха – заповітний куточок великого російського письменника Миколи Олексійовича Некрасова. Твори, які отримали статус найкращих у його творчості, були написані саме тут.

Однією з центральних тем поетичних шедеврів Некрасова, створених у Карабихе, стала доля російської жінки. Окремої уваги заслуговує поема-посвята дружинам декабристів, яка вчинила подвиг заради своїх чоловіків.

Які ж історичні події лягли в основу знаменитої поеми «Російські жінки»? В 1825 році в країні склалися такі обставини, що спадкоємець Костянтин відмовився від престолу на користь молодшого брата Миколи. Очікували переприсяги. Декабристи ж хотіли скористатися цією ситуацією і повалити існуючу владу, відмінити селянську кабалу, зробити рівними всі без винятку стани, вільним віросповідання і заняття.

План офіцерів, які виступили 14 грудня перед Сенатом, не вдався. Присяга була прийнята ще до їх приходу. З повсталими, які не хотіли змиритися з тим, що жорстоко розправилися. Під слідство потрапили близько 600 осіб. Чоловік сто з них приречені на довічну каторгу до Сибіру. Слідом за чоловіками в цю далеке і глухе місце вирушили дружини. Хоча дозволу на це царя довелося дуже довго добиватися.

Не менш страшним був і шлях до Сибіру, адже в той час залізниці ще не було. Їхали на санях по замерзлих річках в сильні морози і снігопади. Такі небезпеки не злякали сміливих жінок. Вони мужньо і впевнено долали шлях у сім тисяч кілометрів.

Першою, показавши приклад, вирушила в Сибір княгиня Трубецька.

Ось саме цим вірним дружинам, імена яких відомі і донині, Некрасов присвятив поетичні рядки поеми «Російські жінки».

Приїхавши в Карабиху у травні 1871 року, поет не збирався затримуватися там надовго, в його планах було відвідати за кордон. Але цим планам не судилося збутися. Некрасова так захопила робота над поемою, що він відмовився від поїздки. У липні ж була закінчена перша частина, що оповідає про княгині Трубецькой.

Дивіться також:  Образ княгині Волконської в поемі Некрасова «Княгиня М. Н. Волконська» («Російські жінки»)

Що стосується другої частини, героїнею якої стала Марія Волконська, то її Некрасов створював на основі записок самої дружини декабриста. Це спадщина зберігалося у сина – Михайла Сергійовича, і Миколі Олексійовичу було дозволено з ними ознайомитися.

Записки були написані французькою мовою, письменник знав його погано, тому читав і перекладав сам Михайло Сергійович, син декабриста. Зі спогадів молодого Волконського ми дізнаємося, що вони читали три вечори, причому часом Некрасов зіскакував, хапався руками за голову і плакав по-дитячому чисто й щиро.

Начерки за записками Марії Волконської і стали основою другій частині поеми.

Поема «Російські жінки» справляла незабутнє враження на сучасників і досі хвилює нас, нинішніх читачів. Доля жінок, героїчно і мужньо витримують випали на їхню долю, проявили твердість духу в прийнятті рішення, не може не викликати захоплення і зараз, в 21 столітті.