Аналіз вірші Плещеєва «Весна»

Весняна тематика дуже поширена у світовій літературі. Поети різних епох описували цю пору року, не залишився осторонь і А. О.плещеєв. Вірш «Весна» відноситься до пізнього періоду творчості поета. У ньому автор майстерно переплів пейзажні та психологічні замальовки.

Тема аналізованого вірша – весняне пробудження природи, радість людей, викликана весняними змінами. Автор показує, що все в природі циклічно: після холодів обов’язково настають теплі днинки, а горе і смуток змінюється радістю. А. О.плещеєв стверджує, що людині потрібно навчитися розділяти радість, що панує в природі, щоб бути щасливим.

У початкових строфах поет описує настання теплої пори року. У пейзажах важливу роль відіграють не тільки візуальні образи, але і звукові, допомагаючи виразно передати весняну атмосферу. За змінами в природі з захопленням спостерігає ліричний герой. Перші вісники весни – теплий вітерець і веселі струмочки. Вони підказують, що ліс скоро одягатиметься в новий наряд і наповниться свистом солов’я. Герой радіє чистого, високого неба і яскравого сонечка, адже «пора злих заметілей і бур знову надовго минула».

Після пейзажної замальовки автор описує внутрішній стан ліричного «Я». Герой помічає, що його серце почало стукати сильніше, очікуючи чогось. Чоловікові здається, що попереду чекає тільки щастя, а всі турботи забрала зима. В останніх двох катренах психологічна замальовка узагальнюється. А. О.плещеєв розповідає, що весні ради всі, навіть ті, «чиє життя – лише тяжка праця і горе». Завершується вірш своєрідним висновком. Автор стверджує, що найбільше весняному пробудженню радіють діти і птиці. Це чутно по їх голосах.

Композиція вірша А. Плещеєва проста. За змістом воно ділиться на дві частини: пейзажна замальовка, опис внутрішнього стану ліричного героя і людей загалом. Формально «Весна» складається з п’яти катренів, кожен з яких продовжує попередній за змістом. Рядки в чотиривірші об’єднані перехресної рифмовкой. Написані строфи четырехстопным ямбом.

Дивіться також:  Аналіз вірші Плещеєва «Зимовий вечір»

Інструментом для створення пейзажу і передачі емоцій служать засоби виразності. У наборі тропів відобразилися як традиційні уявлення про весну, так і авторські асоціації. Головну роль у творі відіграють метафори: «у вікно повіяло весною», «ліс одягнеться листвою», «пора злих заметілей і бур», «забрала зима турботи», «всі особи радісно дивляться». Епітети – допоміжний засіб: «злі хуртовини», «тепліше і яскравіше сонце», «тяжка праця», «дзвінкий сміх», «безтурботні пташки».

Радість ліричного героя, людей і природи виражається за допомогою окличних речень. У деяких рядках автор використовував альтерацію. Наприклад, свист солов’я відтворюється за допомогою слів з приголосними «з», «щ»: «засвищут скоро солов’ї», невеселий відтінок надають приголосні «ж», «з», «ш», «ч»: «чиє життя – лише тяжка праця і горе».