Аналіз вірша Тютчева «Альпи»

У пейзажній ліриці Ф. В. Тютчева не один гірський пейзаж. Дослідники пояснюють це тим, що творчість поета розвивалося в романтичному ключі. Романтики підтримували ідею двоемирия, вважаючи, що існує вищий світ, наповнений таємницею і земне буття, буденна для нас. Гори – посередники між світами, адже «виростають» із землі і тягнуться до неба. Ця особливість – одна з причин того, що в пейзажних гірських замальовках Тютчева розвиваються не тільки мотиви природи, але й філософські. Свідченням цього є вірш «Альпи», створений у 1830 р.

Тема вірша – протилежності, які переховуються в горах – жах і краса. Автор показує, що незнання і таємниця викликають у людини невиправданий страх, який зникає, як тільки ми дізнаємося правду.

На початку вірша автор зображує нічні Альпи. Ліричному героєві здається, що перед ним живі істоти з «помертвелыми» очима. Дивитися на них без жаху неможливо. У той же час, ліричний герой зауважує особливу чарівність гір, адже від них віє владою. Не дивно, що Альпи асоціюються у Ф. В. Тютчева з занепалими царями. Таємничості гірських вершин надає оповила їх туман.

Друга строфа присвячена опису світанку. І знову-таки тут відображаються особливості романтизму. В баладах романтиків чари і нечисть зникають зі сходом сонця. В аналізованому творі ліричний герой розповідає: як тільки сходить сонце, «чарам згубним кінець». Ранкові гори зовсім не страшні. Тепер вони нагадують святих у вінцях. Ліричний герой розповідає, що першим прокидається старший брат, мабуть, так він називає найвищу гору. «Старший брат» розливає світло на навколишні вершини. Ліричний герой зачарований їх красою і величчю. Він радіє, що тепер Альпи не здаються мертвими: вони воскресли.

Дивіться також:  Аналіз вірша Тютчева «Зима недарма злиться...»

Твір чітко ділиться на дві смислові частини: нічний гірський пейзаж і ранковий. Основа, зрадила пейзажній замальовці цілісності – контраст. За допомогою цього прийому поет не тільки показує різні обличчя гір, але і реалізує ідею вірша. Текст «Альп» розділений на дві октави (восьмистишья), що відповідає смислової організації. Ф. В. Тютчев використав два види римування: перехресне і кільцеву. Більшість рядків об’єднані перехресної рифмовкой. Віршовий розмір – чотиристопний хорей.

Художні засоби у вірші Ф. В. Тютчева багатофункціональні. За допомогою тропів автор створює оригінальний пейзаж, передає емоції ліричного героя і доносить до читача філософську ідею. Головну роль грає метафора, адже образи Альп метафоричні: «Альпи дивляться», «їх очі… жахом разять», «Схід лише зачервоніє», «вся воскресла сім’я». У першій строфі ключова асоціація поета передається за допомогою порівняння: гори, «немов занепалі царі». Епітети допомагають передати найтонші нюанси пейзажу: «блакитний сутінок», «льодисті жах», «грізні й туманні» (про горах).

«Альпи» Ф. В. Тютчева – зразок майстерні реалізації філософських ідей за допомогою образів природи.