Історичний твір 1218-1238

1218-1238 рр. – роки князювання у Володимирі князя Юрія Всеволодовича. Другий за старшинством син Всеволода Юрійовича Велике Гніздо в цілому продовжував політику свого батька щодо посилення великокнязівської влади. Двадцять років відносно спокійного і мирного розвитку Володимирського князівства було перервано нашестям монголо-татар.

Всеволод Юрійович перед смертю, розсердившись на старшого сина Костянтина, віддав старшинство Юрію. Костянтин не міг змиритися з цим: відразу ж після смерті батька (1212 р.) він починає готуватися до усобиці. Брати двічі (1213 і 1214 рр..) збирали війська, але обмежувалися збройним стоянням на р. Ишне. Нарешті, в 1216 р. Костянтин з допомогою братів Володимира й Святослава Всеволодовичей вигнав Юрія з Володимира, призначивши йому в уділ Радилов Городець.

В 1217 р. Костянтин пробачив Юрія, віддав йому в князювання Суздаль і пообіцяв після смерті Володимир. На початку 1218 р. він помер, і, згідно з його заповітом, Юрій Всеволодович прийняв велике князювання.

До навали Батия Юрій Всеволодович всіма силами прагнув зміцнити позиції Володимира в руських землях. Територія Володимирського князівства розширювалася. Великий князь виділяв великі кошти на будівництво нових храмів.

В області зовнішньої політики Юрій Всеволодович відомий укладенням вигідного мирного договору з Волзькою Булгарією (1221 р.), війною з мордвою, допомогою эстам в боротьбі проти Ордена мечоносців. В 1230 р. великий князь Володимирський зумів мирно залагодити конфлікт між Володимиром Рюриковичем і Михайлом Чернігівським з-за Новгорода, що свідчить про його високий авторитет серед руських князів.

У 1236 р. війська Батия піддали розграбування землі Волзької Булгарії. Величезні маси біженців звернулися до Юрія Всеволодовича з проханням дати їм місце для поселення. Великий князь прихильно поставився до переможених болгарам, розселивши їх по містах Володимирського князівства.

У 1237 р. монголо-татари вторглися на землі Рязанського князівства. До Юрію Всеволодовичу прибутку рязанські посли, благаючи про допомогу. Одночасно з ними з’явилися і посли Батия, вимагаючи покори. Великий князь не зумів оцінити масштаб загрози. Він відмовив рязанцями допомоги, вирішили оборонятися від нападників в поодинці.

Стрімке просування монголо-татарських військ все ж стривожило Юрія Всеволодовича. В кінці грудня 1237 р. стала Рязань. Втік з Коломни син Юрія Всеволод розповів батькові про силу ворожих військ. Залишивши у Володимирі двох синів, Юрій Всеволодович зібрав армію і відійшов на Волгу. Вставши на р. Сіті, він послав гінців до братів з проханням про негайну допомогу.

Всеволодовичи вже не встигли об’єднати свої сили. У лютому 1238 р. після п’яти днів облоги монголи-татари взяли Володимир, повністю винищивши всіх жителів, включаючи сім’ю Юрія Всеволодовича. Батий розділив армію на кілька загонів, які вирушили в різні руські землі. Тільки за лютий було захоплено і розграбовано 14 великих міст.

Стояв на р. Сіті Юрій Всеволодович дізнався про взяття Володимира і вирішив прийняти бій з йдуть назустріч монголо-татарським загоном. Бій відбувся на початку березня 1238 р. Російські війська були розгромлені, а сам великий князь убитий.

Правління у Володимирі Юрія Всеволодовича було досить успішним. Він домігся розширення князівства і посилення його впливу. Великий князь активно займався зовнішньою політикою. Лише наприкінці життя великий князь допустив серйозну помилку, проігнорувавши заклик про допомогу рязанцев. Недооцінка монголо-татарських сил обернулася катастрофою не тільки для Володимирського, але і для практично всіх руських князівств.