Роботу над поемою «Мертві душі» Гоголь Н.В. закінчив в середині 19 століття. В цей час в російській імперії починає зароджуватися новий соціальний клас. Зараз таких людей називають підприємцями. Представником цього нового соціального класу став Павло Іванович Чичиков.
Про свого головного героя Гоголь пізніше скаже: «…важка була його дорога». Родом Павло Іванович був з бідної дворянської сім’ї. Він не був схожий ні на матір, ні на батька. У маленького Петруші не було друзів, а дитинство його пройшло в маленькій задушливій кімнатці. Єдине, що запам’яталося Чичикову з свого дитинства, було напучення батька, яке і стало девізом його життя: «Не дурій, не повесничай, догоджай начальнику, водися з тими, хто багатший, не пригощай і не потчевай нікого, бережи й збирай копійку».
Особливої прихильності до наук у головного героя не було. Хороші оцінки він заслуговував покірністю і старанним поведінкою. Свої підприємницькі задатки Павло Іванович проявив вже в школі. Він продавав тістечка та булочки своїм голодним однокласникам. Пізніше став навчати миша різним цирковим трюкам, не рахуючи часу. Єдиною метою було отримання максимального прибутку. Пізніше, коли знадобилася допомога його вчителю, Чичиков не пожертвував ні копійки. Це свідчить про те, що головному герою були чужі такі людські якості, як дружба, співчуття, турбота.
Після закінчення школи Чичиков влаштувався на державну службу. Завдяки вмінню підлаштовуватися і догоджати начальству, головний герой досягає певних висот. Але доля розпорядилася інакше, і Чичиков втратив все. Завдяки своїм бажанням збагатитися головний герой не опустив руки. Він влаштовується на службу в митницю, де вступає в змову з контрабандистами. Ця злочинна зв’язок приносить Чичикову більше чотирьох сотень тисяч рублів. Так би все і тривало, але конфлікт з напарником закінчився судовим слідством у відношенні головного героя. Чичикову вдається уникнути суду і зберегти частину грошей.
І знову він не опустив руки. Головний герой відправляється в місто «NN», виношуючи черговий план збагачення. Завдяки своєму вмінню сподобатися людині, Чичиков входить в довіру до всіх міським чиновникам. Після цього він починає скуповувати мертві душі селян. Його план так і залишився секретним, якщо б не випадок. Чичиков проговорився Ноздревой і Коробочці про мертвих душах. Пізніше в спішному порядку головний герой змушений покинути місто.
Але, не дивлячись на все це, Чичикову не чужі позитивні риси. Він часто замислюється про майбутню дружину, про дітей, про сім’ю. Його захоплює губернаторська дочка.
На жаль, цим рисам не судилося розвинутися. Єдиною метою в житті головного героя було матеріальне збагачення будь-якими засобами.
Таким чином, можна сказати, що душа Чичикова вже не жива, але ще й не мертва. Гоголь залишає надію на прозріння і переродження головного героя. Можливо, новий випадок змусить Чичикова переосмислити своє призначення.
