В «Повісті тимчасових років» вкладений величезний багатовікової працю різних авторів. Це дуже помітно, так як «творіння» не має певного жанру. Це можна назвати скоріше зборами документальних творів про виникнення Русі. Причому в «Повістях» переплітаються біблійні сюжети, народні перекази і бувальщини.
З самого початку знайомлять читача з розділом земель. Сини Ноя поділили між собою володіння і зареклися ніколи не претендувати на землі брата. Чи було це насправді? Або це всього лише «загальноприйняті норми історії», сучасному суспільству залишається лише здогадуватися. Але, можна звернути увагу на те, що «Повість временних літ» тим самим вчить діяти по совісті, і жити в світі.
Ідея створення даного твору закладена в тому, щоб не тільки внести свою лепту в історію світу, а все-таки, в першу чергу, донести до нащадків поетапне зародження Русі. Це буде нагадувати слов’янським народам про силу єдності, велич духу і загальних коренях.
У творі докладно описуються правління всіх князів їх досягнення і смерті. Найбільш значущим подіям, таким як Хрещення Русі – приділяється велика увага. Тут докладно описується те, як Володимир підбирав майбутню віру держави, озираючись на власні уподобання, традиції і звички свого народу. Саме тому він не прийняв Іслам, хоча тема багатоженства і була йому близька. Він не зміг переступити себе і пройти ритуал обрізання, а так само назавжди відмовитися від свинини і позбавити народ веселощів від вина. До того ж він постійно радився з дружиною, йому важливо було почути думку більшості. Ті, висловили переваги, на користь християнства посилаючись на вибір першої яку на Русі княгині Ольги.
В результаті такої подачі інформації, твір стає не тільки документально інформаційним, але й літературним бестселером. «Повісті тимчасових років» хочеться читати, аналізувати, роздумуючи про те чи іншому проміжку часу. Хочеться захоплюватися кмітливості, вправності, безстрашності окремих найбільших героїв історії Русі. Дивлячись на їх незліченні подвиги, у читача виникає почуття гордості за свій слов’янський народ і «прокидається» патріотизм.
«Повісті» буквально просочені живою історією. Вони цілком присвячені одному правому справі – згуртувати братів слов’ян. Вказати народу на помилки і недоліки, які були пережиті, і, не дивлячись ні на що, рухатися далі.
Тільки так, плечем до плеча можна здолати ворогів і заздрісників з інших країн. Тільки спільно можна вижити навіть в самий не простий час, вчасно надавши допомогу нужденним, зробивши їх своїми союзниками.
На жаль, історію намагаються «вбити», переписати, стерти з пам’яті або переробити на свій лад. Але, поки є такі видатні твори, як «Повісті временних літ», є впевненість у тому, що російський дух ніколи не буде зломлений. Наша історія, в нашій крові. І кожен поважаючий себе людина буде передавати власні знання своїм дітям. Свята Русь і її історія, будуть жити вічно!
