Осінь є улюбленою порою року багатьох з нас. Ми так любимо золотисті дерева, які переливаються всілякими теплими фарбами. Але, осінь не завжди така гарна і казкова. Настає момент, коли все листя опадає, і дерева оголюються. На вулиці вогкість і сльота після частих, а може і постійних дощів. Думаю, таку осінь люблять не багато. Тому, для того зобразити велич і такий похмурої стихій, потрібен справжній талант. Саме таким умінням мав великий художник – В. І. Левітан.
На своєму полотні «Осінь. Дорога в селі» Левітан використовує виключно темні фарби. Небо, яке тільки що пролили на землю тонни дощової води, виглядає изнеможенным і похмурим. Думаю, незабаром, дощ почнеться знову.
Дорога, яка веде в село, повністю розмита. По ній важко пройти, не те, що проїхати на кінській возі.
Будиночки в селі також намальовані темними фарбами. Дерево, з якого вони побудовані, гарненько промокло під постійними дощами, ось і потемніло.
На деревах уже немає жодного листочка. Вони пожовкли і облетіли під подувом сильного вітру. Вдивляючись в полотно, воно немов зачаровує нас. Глядач стає його учасником. Ми представляємо себе в гумових чоботях, в теплому одязі, які захищають наші обличчя від стрімких поривів вітру. Ми бредемо по мокрій і в’язкої дорозі у бік свого будинку. І тут, на наш погляд приковує горизонт, який звільнився від темних хмар. Вдалині видніється блакитне небо. Це говорить нам про те, що скоро похмурі хмари розсіятися і настане ясний день. А з ним прийдуть і перші морози, адже зима вже не за горами. Значить, не все так сіро і похмуро на цьому полотні.
І. в. Левітан майстерно зобразив осінь не в кращих її проявах. Але, і вона закінчиться і пройде. А на зміну їй прийде інша пора року.
