Однією з найбільш відомих і популярних картин В. Е. Грабаря є «Лютнева глазур». Полотно передає нам зображення тихого лютневого дня. Перед нами відкривається березовий гай, яка сліпуче прикрашена яскравими сонячними променями.
Художник використав на картині як холодні, зимові відтінки, так і теплі, постільні тони. Білі берези, з чисто білими стовбурами, що оточують снігові рівнини – все це показує нам те, що зима ще утримує свої володіння та не збирається так легко поступатися місцем тепла. Але, м’які, бузково–блакитні тіні від яскравих сонячних променів, ясність і безхмарність неймовірно синього неба, потихеньку повідомляють нам, що весна вже близько.
У цей момент мене переповнюють двоякі почуття. З одного боку, скоріше хочеться приходу весни, цвітіння дерев і рослин, співу птахів. Але, з іншого боку, ще не хочеться відпускати зиму. Адже це справжня насолода – вдихати морозне, свіже повітря, споглядати білосніжні пейзажі.
На передньому плані художник зобразив велику стару березу, яка пережила вже безліч зим, встояла перед лютими морозами, ураганами і хуртовинами. Тепер, вона знову готується перекинутися після зимової сплячки і пустити нові паростки життя, випустити зелені листочки і бруньки.
Позаду старої берези ми бачимо молоденькі стовбури молодих берізок, які розсаджені настільки близько один до одного, що їх гілки сплелися і утворили справжні візерунки – павутинки. Крізь ці візерунки ми можемо вдивлятися в нескінченні простори неба, яке, йдучи в горизонт, змінює свій колір з темно-синього в ніжно–блакитний.
Проживаючи кожну емоцію, яку хотів передати автор за допомогою фарб і квітів, ми немов оживляємо картину і переносимося туди, на тиху морозну галявину, яка наповнена чарівністю минаючої зими. Картина В. Е. Грабаря «Лютнева глазур» викликає в мені спокійні, ніжні почуття від побаченого пейзажу прекрасною, дивовижною березового гаю.
