Мрії бувають різними. Солодко ніжачись перед сном, ми представляємо райський куточок десь на самому краю світу, куди так хочеться вирватись хоч на кілька днів, опинитися подалі від сірій метушні нудних буднів. Хтось мріє виграти мільйон і вже в передчутті розподіляє витрати, планує покупки. А є мрія, яка вабить своїм світлом, наче маяк, вона там попереду, необхідна і досяжна, правда, якщо докласти багато зусиль. Це висока мрія, мрія-мета, її можна поставити в один ряд з бажанням виграти у лотерею або викупатися в хвилях Чорного моря. Вона зовсім іншого статусу – піднесена.
Саме такі мрії охоплюють одного з головних героїв роману-епопеї Льва Миколайовича Толстого «Війна і мир» Андрія Болконського. Молода людина постійно думає про служіння, марить подвигами і славою. І у своїх прагненнях він цілком усвідомлений. Ніколи не хотів Андрій просто жити, жити, як інші, він горів спрагою зробити щось неординарне, героїчне, щоб це помітили і оцінили. Кумиром Болконського був Наполеон, саме про таку славу марив молодий чоловік перед знаменитим битвою під Аустерліцем.
Князь Андрій, перебуваючи в епіцентрі бойових дій, розуміє, що ось він-шанс – або зараз, або ніколи. Подумки він вже мчить вперед з розгорнутим прапором у руках і рятує товаришів від неминучої загибелі. І доля надає героєві таку можливість проявити себе. Паніка і безлад у військах дають Андрію можливість повести за собою армію, ось тільки поранення раптом руйнує всі плани.
Перед поглядом молодого людини, що знаходиться між життям і смертю, простягається вічне небо, земна суєта і ці баталії здаються такими порожніми і безглуздими. Якими ж маленькими і незначними представляються тепер його особисті інтереси. Князь Андрій переосмислює все, що було цінне до цього моменту, і його мрія і мета життя стає ще більш піднесеної – він бере участь у реформах Сперанського, сподіваючись змінити життя країни, взяти в цьому процесі активну участь. Його життя кипить бажанням служити людям, приносити їм добро і користь.
Але буває і так, що високі ідеали служіння мрії не приносять користі, а стають по-справжньому небезпечними. Так сталося з героєм роману Федора Михайловича Достоєвського «Злочин і покарання» Родіоном Раськольниковим. Відновлення справедливості, допомога бідним – високі помисли, та тільки досягти їх молодий чоловік вирішив низьким і страшним способом – вбивством баби-ростовщицы Олени Іванівни. Подвійне вбивство і вкрадені гроші не приносять бажаного результату, а, навпаки, назавжди позбавляють героя душевного спокою, він вже не може жити так, як раніше. Кожен його день тепер проходить муки і терзання.
Таким чином, ми можемо говорити про те, що високі мрії, спрямовані на служіння країні, на допомогу людям – добру справу, лише тільки в тому випадку, коли вони не таять у собі небезпеку і не потребує для здійснення низьких, підлих і жорстоких вчинків.
