Творча спадщина Михайла Лермонтова дуже різноманітно. Він порушував у своїх творах теми любові, самотності, життя. Але, мабуть, особливе місце в його ліриці займає тема поета і поезії.
Образ поета, який виразно видно в багатьох віршах Лермонтова, – це сильна, що тонко відчуває особистість.
Показовим з цієї теми є вірш «Поет». У ньому автор порівнює поета з художником, який захоплюється своїм творінням. Художник падає перед картиною на коліна – так він захоплений мистецтвом. Проте через час мить натхнення проходить – і митець забуває про нього. Точно так само і поет: під впливом примхливою Музи він горить всією душею, але проходить час – і він захоплюється новою ідеєю.
Образ творчості як «всесожигающего багаття» виникає у вірші «Молитва». Для Михайла Лермонтова поезія вже не була чимось легким і природним, як, наприклад, для Олександра Пушкіна. Адже це вже була інша творча епоха.
У вірші «Обробкою золотий блищить мій кинджал» автор піднімає актуальну для свого часу проблему: втрату поетами колишньої сили впливати на інших відважним словом. Лермонтов бачив, як багато його колег променивают честь поета на сите спокійне життя. Автор порівнює справжнього поета з бойовим кинджалом. Але колись потужна зброя стало декоративним. Точно так само і поети пишуть вірші гарні «з золотим блиском заради слави, але не заради пробудження людської думки.
Сам Лермонтов бачив сенс творчості в рятівний звільнення від страждань, прихід до віри, знаходження гармонії.
Віра в силу поезії звучить в його вірші «Є мовлення – значення…». Слово справжнього лірика народжується з полум’я і світла. Вже одне це визначення кличе до творчості. Але, якими б не були високими переконання Михайла Лермонтова, він не відчував, що їх хтось розуміє.
Ліричний твір «Журналіст, читач і письменник» містить три точки зору на творчість. Для читача важливим більше розважальний момент, а не суть твору. Багатьом просто скушен гордий мова письменника. Журналіст дивиться на мистецтво очима ділка. Для нього важлива лише зиск, тому і просить письменника писати те, що принесе гроші. Журналіст хоче писати критичні статті лише про те, що буде цікаво купити читачеві. Але письменник не бажає купувати славу і продавати своє творіння. Він не знаходить у цьому підтримку – і тому стає самотнім.
У своєму «Пророка» Лермонтов говорить про високу місію поета. Страшно те, що нерозумною натовпі її не зрозуміти. Вона сміється над пророком, принижує його. І тільки природа перебуває у гармонії з ним.
Михайло Лермонтов – великий приймач Олександра Пушкіна у розкритті теми поета і поезії. Він відбив у своїх віршах проблему сучасного йому суспільства – багато поети забули про своє призначення, а справжні поети відчувають себе самотньо і не затребуване в світі.
