Бути вірним самому собі – це слідувати своїм принципам і переконанням в будь-яких обставинах. Звичайно, принципи і переконання бувають різними. Добре, коли вони не суперечать моральному імперативу, закладеного в людині від народження. Бувають помилкові переконання, далеко віддалені від істини, але людина впевнена в своїй правоті, і не відступає від них у своїх діях. Приходить час, і він розуміє, що був на хибному шляху, змінюється світогляд і переконання як складова світогляду. І вірність собі диктує вже інші вчинки.
Ця тема відображена в літературних творах, має підтверджують приклади в історії.
Так, в «енциклопедії російського життя» («Євгеній Онєгін» А. С. Пушкіна), Тетяна не піддається спокусі завести роман з коханою людиною. Цілісність і піднесеність її натури не дозволяють їй свою чисту, вистраждану любов до Онєгіна перетворити в незаконну зв’язок. Тетяна давала клятву вірності своєму чоловікові перед вівтарем і не може переступити її: «Але я іншому віддана, я буду століття йому вірна». Це вірність собі, своїм принципам, своїм словом. Це вчинок сильної людини.
В літературі відомий протилежний приклад («Анна Кареніна» Л. Н. Толстого), де героїня не встояла перед спокусою ілюзорного щастя, що призвело її до розпаду особистості і трагічного кінця.
В історії Церкви показовим прикладом на дану тему є життя апостола Павла. Будучи жорстоким гонителем християн, він був упевнений в правоті своєї справи. Проте Господь, віддаючи перевагу «холодного» перед «теплим» (байдужим) – («Але як ти теплий, а не гарячий і не холодний, то виплюну тебе з уст Моїх») – відкриває перед Павлом істинність Християнської Церкви. Перероджуючись, Павло стає ревним християнином. Він був вірний собі і як язичник, і як християнин відповідно своїм внутрішнім переконанням.
Підводячи підсумок, можна сказати, що вірність собі – риса людей сильних, цільних і надійних. Навіть якщо людина в чомусь помиляється, він все одно гідний поваги. Адже слідування принципам – це, як правило, результат пошуку правильного шляху в житті. І якщо, помиляючись, він не ступив на ту дорогу, то в процесі розвитку особистості це завжди можна виправити. Головне, щоб не було байдужого ставлення до вищих цінностей і примітивного конформистского існування, чого на цьому світі предостатньо.
