Роман Михайла Олександровича Шолохова «Піднята цілина» – зображення народних доль, що проходять випробування колективізацією. В даний час ми, сучасні читачі, знаємо багато фактів того часу. І всі вони далеко не райдужні. Такі ж тривожні ноти чуються й зі сторінок роману Шолохова. Автор творив, що називається «по гарячих слідах», коли тільки-тільки закінчився переворот в селі: масовий згін в колгоспи і розкуркулювання заможних трудяг.
Ті, хто знайомий з романом, звичайно, не залишилися байдужими до драматичних епізодів, пов’язаних з утворенням колгоспу в хуторі Гримучий Лог, перипетіям, з якими зіткнулися головні герої, до жартів діда Щукарьов.
Сюжет твору будується на тому, що в село прибули 25 тисяч робітників з числа комуністів. Колгоспним начальником став слюсар Семен Давидов. Він прямо від верстата ступив на керівну посаду. При цьому сільський працю йому зовсім не знайомий, якщо необхідно, значить, і два рази в рік будуть прибирати урожай. Головне – слово партії, це для Насіння – закон. Кулака він розпізнає одразу, так скажемо, по обличчю, пам’ятаючи його ще з газет і листівок. Семен йде напролом, не стримуючи запалу і навіть не намагаючись хоч трохи пом’якшити і без того важкий час. Розкуркулення для Давидова – мета, тільки її він дотримується, не замислюючись, наскільки це все правомірно? Колгоспники з легкістю заходять у двори і забирають все, що нажито багаторічним і важкою працею. Не гребують навіть одягом і посудом. І це все відбувається з легкого схвалення колгоспного ватажка Семена Давидова.
Навіть Разметнов противиться таким жорстоким заходів. І воювати з дітьми йому вже зовсім не хочеться. Але Давидов – інша справа. Він сам був нещасливий в дитинстві, тому біда чужих малюків не чіпає його черствого серця. У цьому образі Шолохов показав трагедію людини, який опинився не на своєму місці, і трагедію всього села, всього трудового селянства в цілому.
Затятим прихильником революції є і Макар Нагульнов. Пройшовши світову війну, він навчився воювати, але і в мирний час продовжує робити тільки це. Більше нічого і не вміє!
Опонентом та ворогом колективізації в романі стає Яків Лукич Островнов. Зупинимося на цьому найбільш яскраво обрисованном образі. Цей чоловік за професією агроном, причому з багатим досвідом. Створення колективних господарств розбиває його душу на дві частини: він за наказом Половцева шкодить загальній справі, але не може цього робити постійно – робота для Якова Лукича є віддушиною. Він так відволікається, в цій постійній метушні і протікає його життя. Ось так і кидається Островнов між страхом бути викритим і ненавистю до нових порядків.
«Піднята цілина» – відображення проблем того непростого часу. Світ ніби перевернувся з ніг на голову. Не чутно голоси козаків, немає веселих пісень. А скільки смертей відобразили сторінки порівняно короткого роману! Шолохов виконував соціальне замовлення, але зміг витягнути на поверхню всі гострі і непрості моменти цих повоєнних років.
