Вірш «Ще весни запашної млість…» відноситься до раннього періоду творчості А. Фета. Твір Ф. Тютчева «Ще землі сумний вид» теж було написано поетом у «першій половині» творчого шляху. У центрі обох віршів мотив приходу весни і пробудження людських почуттів.
Ф. В. Тютчев у вірші «Ще землі сумний вид» пише про перші кроки весни, що земля навіть не помітила, тому і стоїть зажурена. За змінами в природі спостерігає ліричний герой. Він відчуває перших вісників теплою красуні – свіже повітря і легкий вітерець, які намагаються пробудити природу. Повітря колише «мертвий у полі стебло» і їли. Ліричний герой зауважує, що природа ще спить, але, подібно людині, посміхається крізь сон. Усмішку викликає ледь чутна весна.
У другій строфі ліричний герой, а разом з ним і автор звертається до своєї душі. Та, як і природа, спала, але раптом захвилювалася. Навіть «господар» душі не може здогадатися, хто цілує і пестить її в мріях, зате він відчуває, як у жилах грає кров. Герой робить припущення, що «винуватицею» душевних хвилювань є «жіноча любов».
Вірш А. Фета «Ще весни запашної млість…» ліричний герой зауважує, що весна ще не встигла своїм подихом зігріти землю. Тому в ярах ще повно снігу, а віз звучно котиться «на замороженому шляху». Але наближення зеленої красуні вже відчувається в ледве теплих сонячних променях, жовтизни березника. Герой бачить журавлів і називає їх «возрожденья звісткою».
На відміну від твору Ф. Тютчева, Фетовский вірш не звертається до людського внутрішнього світу. Тим не менш, можна здогадатися, що відчуває людина, помічаючи, як відступає зима.
У вірші Ф. Тютчева головне художній засіб – уособлення: «повітря вже весною дихає»; «ще природа не прокинулася». За допомогою цього засобу природа ще більше наближається до людини. Ф. Фет не оживляє природу, лише додає їй художню ограновування, використовуючи лаконічні метафори і порівняння: «зорею гримить віз», «стоїть красуня степова з рум’янцем сизим на щоках».
Вірші різні з точки зору композиції. Вірш Ф. Тютчева «Ще землі сумний вид» складається з двох строф по 8 рядків з різними видами рим. Твір А. Фета поділено на 3 строфи по п’ять рядків також з різними видами рим. Поділ на куплети в обох віршах відповідає змісту і є додатковим інструментом для донесення ідеї.
Вірш Ф. Тютчева привертає увагу більш виразною і емоційною інтонацією: автор використовує питальні, обірвані речення, посилюючи філософське звучання. Твір А. Фета «Ще весни запашної млість…» інтонаційно спокійне, що передає атмосферу переходу від зими до осені.
Аналізовані вірші схожі за мотивами, але в центрі шедевра Афанасія Фета – природні явища, а у Федора Тютчева – людська душа. Обидва зразки показують вміння майстрів слова передавати звичайне в витонченої художньої формі.
