У творчому доробку геніального російського поета Олександра Пушкіна є безліч творів різного жанру, у тому числі і балади.
«Пісня про Віщого Олега» заснована на оповіданні, записаному в «Повісті тимчасових років». Поета зацікавив образ князя Олега і його сумна історія.
Пушкін писав баладу, перебуваючи в засланні. Тому в ній відобразилися не тільки історичні події, але і питання свободи і вірності, які так хвилювали поета.
«Пісня про Віщого Олега» заснована на одному епізоді з «Повісті тимчасових років», однак вона сприймається, як оригінальний твір. Зіставляючи баладу Пушкіна і уривок з літопису, ми можемо знайти суттєві відмінності.
Зближує твори те, що вони мають однаковий сюжет: пророцтво мудрого старця, перше прощання князя з конем, друге прощання з конем через кілька років, загибель Олега. Але описані ці події по-різному. Тому ми сприймаємо баладу, як окремий унікальний твір.
Розповідь про князя Олега в «Повісті минулих літ» викладено літописцем сухо і неупереджено. Це пояснювалося тим, що літопис повинна була носити, перш за все, інформаційний характер, об’єктивно передавати факти, не мати яскраво вираженою експресивної лексики. Тому в Повісті просто перераховуються факти, описуються дії героїв без авторської думки. Тут немає місця міркуванням або авторських емоцій.
«Пісня про Віщого Олега» Олександра Пушкіна навпаки написана в експресивній формі. Балада насичена безліччю художніх прийомів: епітетами, метафорами, порівняннями і т. д. Поет дає яскраву характеристику героям, описує їх почуття і переживання, висловлює свою авторську позицію по відношенню до подій і персонажів.
Важливою відмінністю є і те, що епізод про князя в Повісті записаний прозою, а Пушкін створив баладу у віршах. Тому балада володіє більшою ліричністю, душевністю.
Літописець дає суху характеристику персонажам, а Пушкін яскраво описує головних героїв. Так, наприклад, старий мудрець, який розповів Олегу про його долю, в Повісті названий волхвом, а поет називає його натхненним чарівником.
У баладі сцена прощання Олега з конем описана дуже зворушливо, тоді як у літописі ця подія подається стримано. Пушкінський Олег більш емоційно реагує на прощання з конем, адже вважає його своїм вірним другом, а літописне Олег просто віддає коня, щоб уникнути пророцтва. Прощання князя з конем поет зображує, як розставання двох прив’язаних душ, а не як господаря і тварини. Незважаючи на своє становище, могутній князь схиляє голову до відданого коню. Обличчя його зараз виглядає дуже похмурим, і навіть сумним.
Аналіз двох творів показав, що історія князя Олега подається по-різному в «Повісті временних літ» і «Пісні про Віщого Олега».
