Російський письменник Олександр Солженіцин жив і творив у непросту епоху тоталітарного режиму, коли вільнодумних людей намагалися викорінити. У своїх творах автор часто піднімав кричущий питання – чи залишилася ще де-то справжня Росія? Герой оповідання «Матрьонін двір» шукає справжню країну в нутряний Росії, сподіваючись, що хоча б там ще збереглися традиції і духовна чистота відносин.
Головний герой, він же оповідач, відсидів багато років у таборі за якийсь проступок. І судячи з його характеру, навряд чи це було заслуженим покаранням. Звуть його усі Игнатичем, був він вже не молодий і цілком звичайний зовні.
Розповідь починається з того, що Игнатич повертається з табору і бажає «загубитися» в російській глибинці. Головні умови – це щоб у місці поселення не грало радіо, і було не чутно залізницю. Радіо тут є символом політичної брехні, в яку герой вже відмовляється вірити.
Оповідач мріє знайти душевний спокій, гармонію в тихій селі. Він вважає, що саме там зможе відшукати людей, не спотворених страхом перед владою.
Спочатку Игнатич зупиняє свій вибір на селі з поетичною назвою Високе Поле. І все б нічого, але тамтешні жителі не вміли пекти хліб. Їздити за ним довелося б далеко – незручно. Тому герой вирішує переселитися в інше місце. Відсутність хліба так само має потаємний сенс. Автор натякає на те, що жителі Високого Поля вже далекі від давніх традицій Росії. Адже хліб – це душа народу.
В результаті Игнатич потрапляє в поселення з дивною назвою Торфопродукт. Йому показують двір самотньої жінки Мотрони в селі Тальново. Там він і стає квартирантом.
Життя в Тальново була тихою і бідною. І це незважаючи на те, що навколо їх поселення були розташовані торф’яні болота. Але всі вони належали тресту. А жителі лише потайки носили мішки з торфом, щоб якось вижити. Ця художня деталь викриває ставлення влади до свого народу. Жителі села живуть «на золоті», але не мають на нього права, хоча і чесно працюють на благо країни.
Показовим чином тоталітарної Росії є і розповідь про те, що Мотря довго не могла добитися пенсії. А коли змогла домогтися, то їй стали заздрити односельці.
Образ народної Росії ми бачимо тільки в двох героїв – Мотрону і оповідача Игнатиче. Інші персонажі – це продукт зіпсованого покаліченого суспільства. Мотря – втілення праведника, без якого не варто ні місто, ні село. А оповідач – людина, яка зрозуміла на гіркому досвіді, як страшна тоталітарна система, в якій вони живуть.
В хаті Мотрони, зовні непривабливу і запущеної, герой побачив ту нутряную Росію, яку вже ніде більше не бачив. Образ справжньої Росії втілився в праведною жінкою Мотрону, яка зберегла в душі чистоту і прагнення допомагати оточуючим. Сумно те, що цю жінку не зрозуміли близькі люди.
