«Матрьонін двір» – дуже зворушливий твір російського письменника Олександра Солженіцина. Автор був гуманістом, тому не дивно, що в оповіданні фігурує чистий добрий жіночий образ головної героїні.
Розповідь ведеться від особи оповідача, через призму світовідчуття якого ми дізнаємося образи інших персонажів, у тому числі і головної героїні.
Мотрона Василівна Григор’єва – центральний жіночий образ. Волею долі в її будинку поселяється колишній в’язень Игнатич. Саме він і розповідає нам про життя Мотрони.
Жінка не відразу погодилася прийняти у своєму дворі квартиранта, радила знайти місце чистіше і затишніше. Але Игнатич не шукав комфорту, йому достатньо було мати свій куточок. Він хотів жити тихим життям, тому вибрав село.
Мотря – скромна мешканка села, простодушна і привітна. Їй вже було близько шістдесяти років. Жила вона в самоті, так як овдовіла і втратила всіх дітей. В якійсь мірі постоялець Игнатич урізноманітнив її самотнє життя. Адже тепер Мотрону було заради кого рано вставати, готувати їжу, було з ким поговорити вечорами.
Оповідач зауважує, що кругле обличчя Мотрі виглядало хворим з-за жовтизни і каламутних очей. У неї іноді траплялися напади якоїсь хвороби. І хоча вона не вважалася інвалідом, хвороба сваливала її з ніг на кілька днів. Дізнавшись про складну долю жінки, Игнатич зрозумів, що її недуга цілком зрозумілий.
В юності Мотря любила Тадея і хотіла вийти за нього заміж. Однак війна розлучила закоханих. Прийшла звістка, що Тадей пропав без вісті. Мотря довго побивалася, але за наполяганням рідних вийшла заміж за брата колишнього коханого. Через якийсь час сталося диво – Тадей повернувся додому живим. Він засмутився, дізнавшись про заміжжя Мотрони. Але пізніше теж одружується і заводить багато діточок. Так як діти Мотрони довго не жили, вона бере на виховання однієї дитини Тадея і його дружини. Але і прийомна дочка залишає її. Після втрати чоловіка Мотря залишається зовсім одна.
Образ Мотрони дуже світлий і водночас трагічний. Вона завжди жила більше для інших, ніж для себе. Незважаючи на болючість, Мотря не чуждалась важкої роботи на благо суспільства. Тим не менш, оповідач зауважує, що жінка довго не отримувала пенсію.
Мотря ніколи не відмовляла в допомозі сусідам. Але її безкорисливі вчинки, простодушність викликали більше нерозуміння з боку односельців, ніж вдячність.
Всі випробування жінка переносила стійко, не стала озлобившимся людиною. Про таких людей кажуть, що вони мають внутрішній стрижень.
Фінал життя Мотрони дуже трагічний. Особливу роль зіграв в цьому улюблений нею Тадей. Він виявився гнилим людиною і наполіг на тому, щоб Мотря віддала йому спадок дочці Кіри. Навіть тоді старенька не відстоювала своїх прав, а навіть допомагала розбирати свою хату, що й призвело до її сумного кінця.
Образ Мотрони – це образ простодушної незрозумілою іншими жінки.
