Іван – головний герой казки П. Єршова «Коник-горбунек». З ним ось уже кілька поколінь читачів ловлять чарівну кобилу, потрапляють на службу до царя, мандрують у дивні краї і навіть на небо. На початку твору автор подає цього персонажа в колі його братів. Він виявляється самим дурним, на цьому характеристика закінчується. Про зовнішньому вигляді хлопця не говориться нічого.
Подальше знайомство з Іваном відбувається, перед і під час його варти на полі. Хлопчина не погоджується йти стерегти пшеницю, поки батько не обіцяє «нагородити» його за це яскравими картинками (в тексті «лубки»), бобами і горохом. На відміну від братів Іван не піддається боягузтва і чесно сторожить полі. Іван досить спритний і сміливий, адже не тікає від кобили, а успішно тримається на ній, хоч і задом наперед.
Коли герой повертається додому, виявляється, що він не такий вже і простак. Щоб не видати свій секрет, Ваня розповідає про чорта, а рідні думають, що це прості вигадки. Він доглядає за кобилою і отримує винагороду – прекрасних коней і іграшку-коника. Завдяки коника-горбунку герой зумів братів вивести на чисту воду і потрапити на службу до царя. По дорозі до столиці Іван ще раз проявляє свій недалекий розум і впертість. Хлопець не прислухається до поради Коника-Горбоконика, і бере перо Жар-птиці.
У другій частині Іван потрапляє на службу короля, але навіть тут єдина його прохання, щоб давали вдосталь поспати. Хлопець не робить нікому зла, але, як виявляється далі, він зайняв місце головного конюха і тим самим мимоволі нажив собі ворога. Колишній конюх тепер намагається підловити Івана на чому-небудь, і у нього це виходить. Виною тому нещасливе перо Жар-птиці. Воно і стало початком випробувань Івана-дурня. Цікаво спостерігати за монологами героя під час того, як він ловить чарівних птахів або Цар-дівицю. Він зовсім не сприймає їх як диво або спосіб наживи, розмірковує як простий селянський син. Світло Жар-птиці він порівнює з вогнем у батьківській печі, їх прекрасні хвости – з курячими, а красуню-дівчину називає худий і блідою.
Цікаво спостерігати за розмовами Івана з царем. Хлопець не шукає від вельможі вигоди, говорить з ним на рівних, сміє перечити. Пощади він просить тільки під загрозою смерті. Особливо яскраво ця риса героя проявляється в порівнянні з царськими придворними, які прогинаються перед царем, готові падати перед ним, щоб догодити.
У тексті Іван називається Іванушкою, Ванюшей. Інші персонажі вживають пестливі імена, так як розуміють, що перед ними дурень. Цар, наприклад, ласкаво звертається до Івана, коли дає йому завдання. Коли ж такі форми імені звучать в мові автора, можна говорити про позитивному ставленні його до персонажа.
В кінці казки Іван перетворюється на красеня, читач розуміє, що тепер він не дурний, хоч прямо про це не говориться. Герой стає новим царем, і читач упевнений, що хлопець відмінно впорається з такою роллю, адже його вроджена простота, щирість і бажання допомагати іншим – риси, здатні робити щасливими інших.
