М. Е. Салтиков-Щедрін головною метою написання казки «Премудрий пискарь» ставив не тільки висміяти сучасні йому суспільні вади, але і показати поколінню правильний життєвий шлях.
Письменник сатирично описуючи марну життя премудрого пискаря, дає моральні уроки не тільки дітям, але і дорослим людям.
Головний урок полягає в тому, що потрібно не просто існувати в світі, а по-справжньому жити, радіти цьому житті, брати від неї все, що тільки можна, щоб у старості не шкодувати про те, що всі можливості назавжди втрачені.
Не потрібно боятися труднощів і пасувати перед ними. Адже всі перешкоди можна подолати, а потім з радістю згадувати про це.
Тільки емоції, навіть вкрай негативні, можуть порушити дійсне почуття життя, а не просто існування. Це і є насичене життя, про яку можна потім розповісти своїм рідним близьким, як це зробив пискарь-батько, розповідаючи про те, як його одного разу спіймали і мало не зробили з неї юшку.
Заривати себе в нору – значить поступово вбивати самого себе. Письменник підкреслює, що внутрішня смерть набагато гірше зовнішньої. Краще загинути від пащі щуки або клешнею раку, ніж власноруч закапати себе в могилу.
М. Е. Салтиков-Щедрін напучує: краще прожити цікаве і насичене життя, нехай і коротку, ніж жити цілих сто років у вузькій печері, не приносячи ні собі, ні суспільству ніякої користі.
Письменник не просто показує, наскільки порожня і нікчемна життя маленького пискаря, але і пропонує поміркувати над своїм життям і її призначенням.
Пискарь сам собі ставить питання: які були в нього радості? кого він утішив? кому добру пораду подав? кому добре слово сказав? кого прихистив, обогрел, захистив? хто чув про нього? хто про його існування згадає?
Головний герой розуміє, що він абсолютно нічого не зробив у цьому житті, не залишив свій слід в суспільному житті. Він самотній, у нього немає рідних та близьких йому людей. Він нікчемний і порожній, хоча прожив таке довге життя, про яку і розповісти йому нікому.
Життя пискаря підходить до кінця, а зі спогадів у нього залишилося тільки напучення батька та й те, що він все життя тільки тремтів. Жив – тремтів і вмирав – тремтів.
Автор композиційно будує твір так, що на всі питання, які задає собі пискарь, відповідає і читач, який може зробити певні висновки, виходячи з своїх відповідей.
Твір М. Е. Салтикова-Щедріна змушує замислитися про сенс людського життя. Страх вбиває і робить життя нестерпним, тільки радість життя здатна зробити її по-справжньому щасливою. Самітництво і боязнь змін – самостійне позбавлення життя.
Казка «Премудрий пискарь» вчить благородства і сміливості, які відсутні у головного героя – боязкою і слабкою рибки.
Письменник викриває безпорадність, однобічність і обмеженість поглядів, а також небажання жити по-справжньому. Казка не стільки розважає читача, скільки викладає йому справжній моральний урок.
