На доброті тримається світ. Саме вона не дає суспільству загрузнути в болоті жорстокості, брехні, підлості. Носіями цієї якості є ми, люди. Але далеко не кожен з нас ступає на шлях доброти, а тим більше, дотримується цього курсу. Все із-за необхідності вміння жертвувати собою, своїм часом. Інакше на цьому шляху не втриматися. Думаю, представникам нашого покоління обов’язково, потрібно відповісти собі на вічне питання: «Кого можна називати доброю людиною?».
Я вважаю, що в серце доброї людини завжди палає бажання допомагати оточуючим, дарувати їм радість. Така людина щиро радіє чужому щастю, ніколи не таїть заздрості і інших чорних думок. Потрібно також відрізняти по-справжньому добрих людей, від лицемірів. Останні лише створюють видимість співчуття, бажання допомогти, подарувати хоч трохи щастя. Вдягаючи таку маску, вони найчастіше хочуть отримати якусь вигоду. Добро ж, як відомо, безкорисливе.
Приклади по-справжньому добрих людей можна знайти в літературі. Головного героя оповідання Ст. Шукшина «Чудик» Василя Егорыча Князєва односельці вважають дивним. А все із-за його м’якого характеру, чесності та постійного прагнення допомагати всім, хто цього потребує. Навіть дружина називає його чудиком. Герой збирається до брата на Урал. Перед поїздкою він потрапляє в неприємні халепи. Чоловік повертає знайдені гроші в касу, правда потім усвідомлює, що ці п’ятдесят рублів.
Літак, що летить на Урал, здійснює невдалу посадку. Сусід Чудика втрачає вставну щелепу. По доброті душевній Василь Єгорич намагається допомогти, але у відповідь чує лише лайка, за те, що взяв щелепу в руки. В будинку брата герой відчуває, що невістка не дуже рада його приїзду. Однак Чудик намагається зробити для неї приємне. Як завжди його добрий вчинок «винагороджується» збуреннями, лайкою. Василю Егорычу доводиться виїхати додому.
Чому в якості прикладу доброго людини я вибрав саме Чудика? Все просто, він не кривить душею, не лицемірить. Його бажання допомогти йде від серця. При цьому чоловік не чекає винагороди, не шукає вигоди. Він робить добро, не звертаючи уваги на негарну реакцію оточуючих, образливі слова.
Образ головного героя оповідання «Дивак» допомагає прийти до висновку, що добрі люди є, але в суспільстві їх рідко цінують, вважаючи дивними.
Доброю людиною можна вважати і Соню з роману Ф. Достоєвського «Злочин і покарання». Дівчина продала себе, свою невинність заради своєї сім’ї. Вона готова жертвувати собою, щоб допомогти мачусі і батьку-алкоголіку. Але найдивніше те, що в таких умовах дівчина не перестала випромінювати внутрішній світ добра. Більш того, вона допомогла Раскольникову стати на істинний шлях.
Соня – доказ того, що ніякі обставини не здатні зробити людину злим, жорстоким, якщо той має по-справжньому добре серце.
Таким чином, добра людина – це той, хто завжди готовий допомагати людям. Ніякі обставини не здатні перетворити його м’яке серце-черстве.
