У нас є шкільна бібліотека. Коли я прийшов у школу, нам завели картки, і я міг брати читати книги додому. Це могли бути твори, як для уроку, так і для власного розвитку. Бувало, що цікавлять мене книги розбирали, і доводилося чекати, поки їх прочитають інші учні.
Книги в бібліотеці не всі були нові. Ні, їх привозили туди нові, але з-за недбалого поводження з ними, вони виглядали неважливо. Були потрепанны сторінки, наставлені плями. На білих аркушах я бачив плями від кави, сліди ручки або олівця. Мене це завжди дивувало: чому так недбало ставляться до книг?
У мене вдома була своя бібліотека, але і до своїх книг я ставився як до чужих. Мама теж любить порядок, тому в моїх книгах ззаду була приклеєна тесемочка, яка була закладкою. Акуратні книги красувалися на полицях в обкладинках.
Щоб не черкати в книзі, не позначати тим самим цікаві для мене моменти, я завів блокнот. Туди я й записував цікаві висловлювання і цитати. І книжки в порядку і блокнот завжди під рукою.
Звичайно, це не наша власність і до чужої речі ми повинні навпаки ставитися обережніше, тільки не всі розуміють цього. Ця проста істина допомогла б зберегти бібліотечні тексти в кращому стані, щоб і до іншим школярам вони потрапили в хорошому стані.
Коли я брав книжку, я не клав її в портфель, а ніс в руках, тому що сторінки могли пом’ятися. Прийшовши додому, я викладав на книгу письмовий стіл, а потім вже брав читати. Читати я любив ввечері під світлом настільної лампи, попиваючи чай з м’ятою. У кожної речі повинне бути своє місце. Щоб уникнути заломів сторінок, у мене була улюблена пластикова закладка, якої я і зазначав прочитані сторінки. Крім цієї закладки, у мене були обкладинки для книг. Я навіть здавав книги в бібліотеку в цій обкладинці.
Мені так хочеться, щоб всі ставилися до книг, так само як і я! Людей, які не бережуть книги, можна назвати неохайними. Адже таке ставлення у них до всього. Книги, перш за все, джерело знань. І зовсім неважливо, підручник чи художня література. Книга навчає, наставляє нам правильну поведінку і розповідає про добрі вчинки, до яких ми повинні прагнути. Чому ж тоді можна собі дозволити так не любити книгу?
Людина, яка поважає літературу, ніколи не дозволить собі бути небережливым. Адже саме створення книги – трудомісткий процес, чому тоді можна не поважати чужу працю?
