1762-1796 рр .. – період правління самої знаменитої російської імператриці Катерини II Олексіївни Великої. Епоха її царювання названа “освіченим абсолютизмом”. У Росії стався небувалий розквіт культури. Величезні успіхи були досягнуті в області зовнішньої політики.
Катерина II захопила владу з допомогою палацового перевороту, позбавивши влади свого чоловіка Петра III. Першим серйозним заходом імператриці стала секуляризація церковних земель (1764). Наступним кроком стала підготовка та створення нового законодавчого кодексу.
Соборне Уложення середини XVII століття вже давно застарів та не відповідав вимогам епохи. У 1767 р. імператриця видала указ про скликання комісія для роботи по складанню нового збірника законів. “Благородне починання” освіченої імператриці зіткнулося з серйозними труднощами, виявивши безліч соціальних протиріч. Кожен стан наполегливо відстоювала свої інтереси. Найбільш гострими стали виступи селян, подвергнувших критиці всю систему поміщицького землеволодіння.
Катерина II не очікувала такої різкої реакції і розпустила комісію на невизначений термін.
У 1773 р. почалася грандіозна селянська війна під проводом О. Пугачова. Бунт вдалося придушити лише у 1775 р. Після цього масового повстання налякана Катерина II починає поступово відходити від ліберальних поглядів в державному управлінні.
Перебуваючи під враженням від повстання Пугачова, в 1775 р. імператриця ліквідує Запорізьку Січ. Ще одним наслідком небувалого в історії Росії бунту стає губернська реформа 1775 р.
Видається цілий ряд указів, спрямованих на розширення дворянських прав. Вища верства перетворюється в головну опору імператорського трону, що закріплюється в 1785 р. у підсумковому документі – Жалуваної грамоті дворянству. Одночасно з нею приймається Жалувана грамота містам, в якій оформлюється місцева виконавча влада.
Найбільших успіхів Катерина II досягла у зовнішній політиці. Російсько-турецька війна 1768-1774 рр. закінчилася підписанням Кучук-Кайнарджарского мирного договору. Росія отримувала значну територію на півдні, вихід з Азовського моря, а також велику контрибуцію з Туреччини.
Іншим напрямком зовнішньої політики Росії став так званий “польський питання”. Після смерті Августа III Польщу почали роздирати внутрішні політичні та національні суперечності. Почалася боротьба між двома шляхетськими угрупованнями, чим скористалися сусідні держави. У 1773 р. відбувся перший поділ Польщі: частина її території була поділена між Росією та Австрією.
У 1783 р. Росія приєднує Крим, що призводить до чергової війни з Туреччиною (1787-1791 рр..). Завдяки таланту А. В. Суворова російські війська не знали поразок. За Ясським світу визнавалися всі територіальні захоплення Росії, включаючи Крим.
Вгамувавши Туреччину, Катерина II переводить армію в Польщу. Після взяття Варшави в 1793 р. відбувається другий розділ держави. До Росії відходить Східна Білорусія й Правобережна Україна. Польської залишається невелика територія, на якій спалахує повстання під проводом Костюшка Т.. Російські війська здобуває перемогу над повсталими, що призводить до третього, остаточного поділу Польщі. Велика частина переходить до Пруссії і Австрії, Росія ж до колишніх територій отримує Литву, Західну Білорусію і Волинь.
Культурне життя при Катерині II пов’язана з такими іменами, як М. В. Ломоносов, В. К. Тредиаковский, М. М. Щербатов, А. Н. Радищев та ін.
Таким чином, внутрішня політика Катерини II була спрямована на посилення значення дворянства. “Освічений абсолютизм” був вивіскою, за якою приховувалося зміцнення самодержавства. Зовнішня політика імператриці ознаменувалася блискучим дозволом “турецького і польського питань”.
