В оповіданні «Агрус» А. П. Чехів показує наскільки нікчемною буває мрія людини. Головний герой добровільно заганяє себе в якийсь «футляр». Для нього мрія про власній садибі і вирощеному агрусі стала символом благополуччя і плотського щастя.
Микола Іванович, головний герой оповідання, хотів жити у власній садибі, на грядках якій ріс би аґрус. Мрія, що з’явилася від його спогадів про проведений дитинстві в селі, і непогана, звичайна, не жити ж йому на вулиці. Але для його фінансового на той час положення вона була нездійсненною. Служив дрібним чиновником, дохід мав невеликий.
Для досягнення своєї примарної мрії він позбавляв себе всіх доступних для його положення радощів. Він з чесної і порядної людини поступово перетворюється в жадібну і духовно деградировавшую особистість. Для досягнення своєї мети він недоїдав і недопивал, ходив в старій одежі. Всі накопичені заощадження відносив в банк.
Микола для збільшення свого доходу одружується на непривабливою вдову поштмейстера. Жінка при першому чоловіка не знала таких страшних обмежень. Микола напівголодним існуванням заморив її. До своїх доходів він приєднує доходи своєї дружини і купує собі садибу з панським будинком і садом. Так як агрусу там не було, він купив двадцять кущів і висадив.
За словами його брата, після досягнення своєї мрії Микола на старості років зажив щасливо у своїй садибі і з радістю показував своєму братові аґрус, який у нього виріс. Він досяг своєї мети, але стояла вона таких жертв? Наближаючи свою мрію він постарів, став бездушним. Для Миколи його маєток став його «футляром», де він сховався від усіх і всього. Найголовнішим тепер стало задоволення його власних егоїстичних потреб.
Але через зневажливого ставлення до своєї душі у нього починається деградація особистості, в результаті якої він втрачає свій людський вигляд. Не маючи ідеалів, забувши про благородство брат Івана Івановича перетворився на ницу істоту.
Чехов назвавши своє оповідання «Аґрус», показуючи в цій назві глибокий ідейний зміст. Микола все своє життя прагнув виконати свою мрію – насолоджуватися кислими ягідками аґрусу. Тут агрус виступає як символ фізіологічного щастя. Цей приклад людської пропущеної життя змушує всерйоз задуматися про безглуздість непосильною мети.
Свою розповідь Чехів опубліковує в 1898 р. Він входить у трилогію ще з двома творами письменника. Тема обмеженого міщанського мислення, існування й «футлярности» піднімається у всіх трьох оповіданнях.
Герой Іван Іванович виражає головну ідею Чехова про те, що не можна радіти тоді, коли погано іншим. Не можна не звертати уваги і не надати допомогу людині, якій погано. Так як життя мінливе. Треба відгукуватися на заклики про допомогу, і вам допоможуть у скрутну хвилину. Для Чехова щастя полягає у здійсненні добрих і справедливих вчинків. Призведение «Агрус» має глибокий сенс, автор піднімає проблему розуміння щастя.
