Невелику мініатюру Федора Тютчева «Полудень» можна віднести до пейзажної лірики. В ній читач спостерігає за картиною природи, за часом півдня, коли все зупиняється і завмирає.
В останніх рядках віршованій роботи Тютчев знайомить нас з Паном-богом дикої природи. Практично весь час він веселився з німфами, постійно був в їх оточенні. Однак саме опівдні він засинав, і природа затихала. Ні один пастух не смів порушити тишу і спокій.
Федір Тютчев надзвичайно любив природу. Він неодноразово використовував прийом уособлення, оживляв природні явища. Саме тому, читач в даній віршованій роботі спостерігає за тим, як «тануть хмари», «котиться ріка». До того ж, усі дієслова доповнені словом «ліниво». Це ще раз олюднює природні дії.
Вірш «Полудень» – це унікальне творіння автора. Лише два чотиривірші читачі можуть відчути всю ту задуху, яка виходить від жаркого, спекотного дня. Саме опівдні є найкращим часом для відпочинку, для дрімоти, адже більше робити нічого не хочеться.
Творчі роботи Федора Тютчева, присвячені пейзажній ліриці, завжди високо оцінювалися. Його вірші були живими, граціозними, справжніми і чуттєвими. Саме тому вони заслужили популярність і загальне визнання.
