Н. Некрасов був супротивником кріпосного права, вважаючи це явище неприйнятною для сучасної йому країни. Адже в ті часи Росія прагнула бути європейською державою. Гірку посмішку і обурення викликала в поета віра селян в справедливість своїх поміщиків. Вірш «Забута село», написане в 1855 р., – іронічне бачення селянського життя, мета якого – відкрити очі на правду.
Тема аналізованого твору – сільський побут без прикраси, довіру селян своєму панові. Автор показує, що не можна сліпо покладатися на того, хто має владу, особливо якщо його справедливість не підтверджується словами.
Вірш «Забута село» розділено на 5 частин, кожна з яких є лаконічною замальовкою ситуації, яка має місце в селі. Перші три строфи присвячені опису несправедливості в різних сферах життя селян. Два останніх куплета викривають пана, показуючи, до чого призвели марні очікування захисту. Ліричний герой не проявляє себе ні в одній з частин. Він – лише спостерігач. Тим не менш, в останніх частинах його іронія досягає пікових точок.
У першій строфі читач спостерігає за розмовою бабусі Ненилы і бурмістра Власа. Бурмістр відмовляє в старенькій прохання полагодити її хату. Відповідь проста – немає лісу. Ненила нічого не відповідає Власу, заспокоюючи себе думкою, що все розсудить пан. У другій частині розповідається про незаконне привласнення землі «ідолянин жадібним». І знову селяни сподіваються на пана. Третя частина показує, що на нього сподіваються навіть в любовних справах.
Четверта частина – розв’язка всіх описаних ситуація: бабуся померла, сусід-шахрай так і збирає багатий врожай на чужій землі, а закохані змушені розлучитися, так як «вільний» хлопець тепер «потрапив в солдати». Пана ж так ніхто і не побачив.
У п’ятій частині вірша виявляється, що пан все-таки відвідав забуте село, правда, вже посмертно. Старого поміщика поховали, а на його місце прийшов новий. Він не сильно шкодував про смерть свого попередника, як тільки мертвого відспівали, новий пан «сів у свою карету й поїхав у Пітер». Цим епізодом Н. Некрасов не тільки відкриває «таємницю», чому не їхав старий пан, але і показує гірку правду: ні один з господарів не буде піклуватися про селян.
У вірші «Забута село» не багато художніх засобів, що пояснюється сюжетом і системою образів. Найбільше в тексті епітетів, які дозволяють дати характеристику окремих образів і відобразити емоції: «погана хатинка», «лихоимец жадібний», «хлібороб вільний», «німець жалісливий». Народного колориту тексту надають просторіччя: оттягал, відрізав, марить. Іронію автор підкреслює за допомогою зменшувально-пестливих слів: хатинка, косячок, землиця, землиця.
Твір Н.А. Некрасова складається з п’яти шестистиший. Автор використовує паралельну римування, що надає оповіданням простоти і невигадливості. Віршований розмір шестистопного хорей.
