Оноре де Бальзак був майстром художньої деталі – і це підтверджувало його прихильність до напрямку реалізму в літературі. Така художня особливість примітна і в його повісті «Гобсек». При створенні образу головного героя автор використовує велику палітру визначень, які показують нам психологічну складність характеру Гобсека. А гротеск допомагає автору домогтися особливої виразності образу, в якому відобразився синтез реалізму і романтизму. Таким чином, про Гобсеке ми читаємо наступне: людина-автомат, людина-вексель, ненаситний удав і т. д. Навіть сама прізвище головного героя – Гобсек – «говорить» і означає «живоглот».
Художня деталь важлива при аналізі портретної характеристики героїв повісті. Спочатку письменник подає загальну інформацію про героя, але потім читач знаходить додаткові деталі-штрихи до їх портретів – і вони головні в розумінні їх образів. Наприклад, про Гобсеке протягом всієї повісті йдеться так: «висохлий стариган», «жовтий, як старий мармур», «пискливий голос»… Всі визначення уточнюють образ героя, по черзі виділяючи його риси характеру. Головна риса характеру Гобсека – це скупість, яка виникла в результаті спраги накопичення багатства. А спрага виникла через бажання мати владу над іншими людьми.
Яскравою художньою деталлю є акцент на «дивний, незвичайний погляді» лихваря. Адже очі – це дзеркало душі. І що ж ми бачимо в дзеркалі Гобсека? Ми бачимо неупередженість, металевий холод, викликані однією пристрастю – золотом.
Щоб домогтися реалістичності, Бальзак багато часу приділяє опису побуту героїв. Навколишнє людей обстановка може краще розкрити їх сутність, характер. Особливо виділяються в повісті два описи: житла лихваря спальні графині.
В кімнаті Гобсека стояла дорогі меблі, загородна все собою, були речі зі срібла, дорогі вази, книги – все це було в безладді. А в коморі вже гнилі паштети, устриці, риба; стояли ящики з цукром, кава і т. д.
У спальні графині пахло парфумами, на ведмежій шкурі лежали атласні, недбало викинуті туфлі. Скрізь безладно лежали квіти, діаманти, рукавички – засоби, потрібні жінки для балу. З усього було помітно, що за ширмою цієї розкоші вже причаїлася злидні.
Два описи створені на контрасті і показують два світи: один непомірний світ багатства, перетворився на самоціль; а інший – світ руйнівної пристрасті до розкоші.
Світ Гобсека і світ графині, як зовнішній, так і внутрішній потерпить крах з-за порочності. Гобсек руйнує себе спрагою безглуздого накопичення багатства, а графиня де Ресто – дурною жагою жити в розкоші.
Оноре де Бальзак вірний у своїх художніх деталях і досягає дивовижної виразності образів, яка буває тільки у великих художників. Це підтверджується фінальним штрихом портрета Гобсека: «Голландець, який гідний пензля Рембрандта».