Н. Некрасов багато в чому дотримувався поглядів В. Р. Бєлінського (ненависть до пригнічення людей, любов до батьківщини). Під впливом цього написано ряд творів. 1855 року помер Микола I, ця подія трохи умягчило цензуру. У Некрасова з’явилася можливість написати і опублікувати вірші «Пам’яті Бєлінського», поему «В. Р. Бєлінський». Ідеї останньої зазвучали у вірші «Російському письменнику» (1855).
Тема твору – відносини поета і суспільства, справжнє покликання майстри пера. Автор показує, що справжній поет не повинен сліпо догоджати натовпу, мистецтва і славу, його завдання – приносити користь ближнього, також Некрасов стверджує силу художнього слова, здатну змінювати світ на краще.
У творі автор створює образ «ідеального» на його погляд поета. Він починає з самого головного ради: «марно бути натовпі угоднее», треба йти за покликом свого благородного покликання, завісу до якого автор відкриває в наступних рядках. Справжній поет повинен служити Любові, для цього не варто виставляти напоказ свої вміння («дари»). Якщо трудитися сумлінно, вони «заблещут самі». Н. Некрасов остерігає поетів працювати заради слави і навіть заради мистецтва, адже це дрібниці в порівнянні з благом ближнього.
В останніх рядках Н. Некрасов проводить паралель між письменником і трудівником, який б’є камінь. З-під молота другого, завдяки наполегливій праці, вилітають іскри, а твердий матеріал перетворюється на дрібні осколки. Так і поет своїм словом повинен розбивати несправедливість, кривду, приносячи світу полум’я добра. За допомогою такого прийому автор показує, наскільки важка праця майстра пера.
У вірші Н. Некрасова «Російському письменнику» можна виділити і образ ліричного героя, який зливається з образом автора. Ліричний герой впевнено малює портрет справжнього поета, можна припустити, що і сам він відповідає цьому образу. До поета він звертається на «ти», що теж говорить про його наближеності до цих кіл.
Образ майстра слова створюється за допомогою художніх засобів. Граючи вічними філософсько-моральними поняттями, автор створює оригінальні метафори: «…трудівник-працівник // на ґрунті Думки і Добра», «свій геній підпорядковуючи почуттю // всеобнимающей Любові». Допоміжну роль відіграють епітети (камінь «твердий», трудівник «убогий»). Також у творі використовується прийом контрасту (образ поета і робітника з молотом, розмовні та книжкові лексеми типу «клопочи», «дари»), за допомогою якого поет наближається до народу.
Вірш складається з п’яти катренів з перехресною римою. Рядки об’єднуються у відповідності з змістом. Віршовий розмір – чотиристопний ямб. Н. Некрасов повністю охоплений выражаемыми ідеями, що відобразилося на інтонації. Він намагається запалити цей вогонь в серцях письменників допомогою окличних речень, вписаних в перший і другий катрени. В кінці вірша, вживаючи обірване речення, Н. Некрасов натякає, що потрібно серйозно замислитися над сказаним.
